Форум м.Заліщики

Заліщики online. Відкритий проект

Перейти на головну сторінку проекту

Сьогодні: Вів вересня 26, 2017 8:46 am

Часовий пояс UTC+03:00




Створити нову тему  Відповісти  [ 17 повідомлень ]  На сторінку 1 2 Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Нед січня 04, 2015 7:26 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
На північній околиці Слобідки в кущах при бажанні можа побачити залишки якогось пам'ятника.
Ті, хто вчилися ще в радянській школі, можливо пам'ятають, або і брали участь в таких "почесних караулах"
Вкладення:
teper_i_kolys.JPG
teper_i_kolys.JPG [ 88.13 Кіб | Переглянуто 3541 разів ]

Що тут сталося?
Вкладення:
povidomlennja.JPG
povidomlennja.JPG [ 155.52 Кіб | Переглянуто 3541 разів ]

Ось схема бою
Вкладення:
schema_boju.JPG
schema_boju.JPG [ 143.02 Кіб | Переглянуто 3541 разів ]


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Нед січня 04, 2015 7:52 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Дещо інша точка зору- у книзі «Реабілітовані історією» (Івано-Франківська обл., книга 1).
На зборах партактиву Станіславської області 12 січня 1946р. виступив командуючий 38 армією генерал-полковник Москаленко К.С. Його слова:
«Ось недавно випадок у Тернопільській області. Лишень те, що я вам скажу, повинно бути відоме тільки вам. Недалеко від обласного центру Чортків (обласні установи розміщались у ЧортковІ до 1947р., бо Тернопіль був зруйнований) є містечко Тлусте. Під прикриттям 20 осіб приїхали проводити передвиборну кампанію в с.Буряківку. Проїзд був через с.Слобідка. Попередили, що назад їхатимуть через село і проведуть збори. В с.Буряківка їх дуже добре зустріли. Провели збори. Влаштували їм добрий обід, навіть не виключена можливість, що з горілочкою був обід і після цього доброго обіду, коли вони виїздили з с.Буряківка, відразу був бандитський обстріл із засідки. Все керівництво, що прибуло з району, і всі бійці були знищені Виявилося, що половина села брала участь у зборах активу, а друга половина за той час готувала напад на околиці села, де вони проїжджатимуть. Найгірше те, що про це стало відомо лише через 2-3 дні, коли приїжджала машина чи підвода і виявила купу трупів лежачих наших бійців, офіцерів і цивільних працівників. Ані командир корпусу, ані командир дивізії, ні обком, ні НКВС, ні облвиконком нічого не знали. Тут же, в Тлустому, стояв полк, літав туди член військової ради тов.Єпішев, йому також нічого не сказали, в результаті зворотних заходів вжили, але безрезультатно».

Як заплатили жителі Слобідки і Буряківки за непокору.

Пішою колоною під конвоєм погнали в Товсте тих, хто "знав, міг знати, мав знати"
Більше півтори сотні- від малих до старих

Пропозиція власть імущих
Вкладення:
propozycija.JPG
propozycija.JPG [ 71.87 Кіб | Переглянуто 3540 разів ]


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Нед січня 04, 2015 10:02 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Причина- перевихованню не піддаються
Вкладення:
spravka.JPG
spravka.JPG [ 204.94 Кіб | Переглянуто 3538 разів ]


Надто багато ворогів
Вкладення:
vorohy1.JPG
vorohy1.JPG [ 219.02 Кіб | Переглянуто 3538 разів ]

Вкладення:
v0rohy2.JPG
v0rohy2.JPG [ 210.6 Кіб | Переглянуто 3538 разів ]

Навіть священники..


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Нед січня 04, 2015 10:22 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
У повідомленні я використав документи з книг Н.Мизака та серії "Реабілітовані історією".
Тепер можу додати і свій- він ще не цитувався ніде.
Завдяки ЦДВР він відкритий для загального доступу.
Вкладення:
12456.JPG
12456.JPG [ 140.85 Кіб | Переглянуто 3538 разів ]


Вкладення:
12478.JPG
12478.JPG [ 157.21 Кіб | Переглянуто 3538 разів ]


Вкладення:
12490.JPG
12490.JPG [ 118.37 Кіб | Переглянуто 3538 разів ]


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Нед лютого 15, 2015 5:51 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Спромоглися! А допис і матеріали були подані заздалегідь- ще до нового року.
Вкладення:
xto do nas.JPG
xto do nas.JPG [ 256.09 Кіб | Переглянуто 3292 разів ]

Помилки вже не рахую...


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Нед червня 21, 2015 4:10 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Що ж- не спромоглися вчасно і в повному об'ємі, то хоч так...

Вкладення:
kolos 2015-05-07.jpg
kolos 2015-05-07.jpg [ 223.3 Кіб | Переглянуто 2862 разів ]


Хоча- "дорога ложка до обіду"


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Сер жовтня 14, 2015 4:07 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Виставка Н.Мизака і І.Балана в Борщівському краєзнавчому музеї.
Творчий доробок- 22 виданих цим дуетом книги, 2 зали планшетів з фотоілюстраціями.
Вкладення:
PA143259bb.JPG
PA143259bb.JPG [ 262.91 Кіб | Переглянуто 2659 разів ]

.
Є на що подивитися


Догори
ПовідомленняДодано: Сер травня 04, 2016 12:14 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
1. Насамперед- ВІКІ
https://uk.wikipedia.org/wiki/Друкарня_ ... а_Старуха_—_«Стяга»

Друкарня ОУН імені Ярослава Старуха — «Стяга»

Друкарня ОУН імені Ярослава Старуха — «Стяга» — підпільне поліграфічне утворення на Тернопільщині, де виготовляли продукцію національно-визвольної тематики.
Діяла від осені 1948 року.
Розташовувалась у криївці, викопаній на обійсті родини Мотичків на вул. Головній у містечку Товсте (нині смт Заліщицького району). Розміри приміщення: ширина — 2,5-3 м, довжина — 4, висота — 2. Розміщувались 2 друкарські машини, станок-ґутенберґівка.
Засновник Друкарні — референт пропаганди М. Гук («Косач»), який підпорядковувся голові окружному Проводу ОУН Чортківщини І. Сказінському («Кризі»). За наказом провідника В. Бея («Уласа») видавництво налагодило друк пропагандистської літератури.
Крім «Косача» тут працювали: В. Мельник («Хміль»), В. Вінтонів («Ясень», «Богдан»), від 1949 — «Славко» (немісцевий, точних даних нема). Вони випускали часописи «Хрін», «Перець»; журнал «До волі», «Підпільне слово»; «Революціонер-пропагандист», передруковували видання Проводу ОУН «Ідея і чин», листівки, відозви-зображення діячів національно-визвольного руху — Миколи Міхновського, Симона Петлюри, Ольги Басараб, Євгена Коновальця, бофони (малюнки виконував М. Гук) та інше.
Загалом,за спогадами О. Мотичко-Вугляр, було надруковано біля 700 кг продукції. 1950, дотримуючись конспірації, назву друкарні видозмінено з частковою заміною друкарських шрифтів, машинок, розмірів називних букв. Видання поширювали підпільною мережею у Тернопільській, Львівській, Станіславській (нині Івано-Франківська), Чернівецькій, Кам'янець-Подільській (нині Хмельницька), Вінницькій, звідти — в Київській, Черкаській областях.
28 квітня 1951 провокативний відділ МДБ захопив М. Гука, 7 травня оперзагін виявив друкарню. У нерівному бою загинули всі три працівники; сім'ю Мотичків заарештувано, засуджено і відправлено в Сибір.
Із криївки-видавництва каральні органи забрали: 4 друкарські машинки, 15 кг друкарського шрифту, друкарські знаряддя, 80000 примірників антирадянських листівок, радіоприймач, зброю з набоями.
Література
С. Ковальківський. Друкарня ОУН імені Ярослава Старуха — «Стяга» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / 2004. — Т. 1.
Гайдай О., Хаварівський Б. Друкарня ОУН на Тернопільщині // Русалка Дністрова. 1996. Число 9 (79).

Стаття написана на основі 1 тому Тернопільського Енциклопедичного Словника у 2004 році.

2. Тернопільський енциклопедичний словник. Т1 ст. 534

Вкладення:
TEC_1_534-форум гот.JPG
TEC_1_534-форум гот.JPG [ 224.65 Кіб | Переглянуто 2278 разів ]


Стаття написана на основі Гайдай О., Хаварівський Б. Друкарня ОУН на Тернопільщині // Русалка Дністрова. 1996. Число 9 (79).

3. Статтю не знайшов, правда, особливо і не шукав- смислу нема- нічого подробнішого скоріше всього там немає.


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Сер травня 04, 2016 12:43 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
4. Стаття "Олег Клименко ПІДПІЛЬНІ ДРУКАРНІ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ У 1941-1952 рр. ТА ЇХ УЧАСТЬ У ВИГОТОВЛЕННІ БОФОНІВ Державний архів Тернопільської області"
http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123 ... imenko_O_O Pidpilni_drukarni_na_132-154.pdf

2006 рік

Для керівництва підпіллям на Вінниччині та Хмельниччині навесні 1948 р. був посланий провідник крайового проводу ОУН «Поділля» «Улас», «Вадим» - Василь Бей, якому вдалося на деякий час оживити діяльність повстанців на цій території.
Під його безпосереднім керівництвом організаційно зміцнили Кам’янець-Подільський окружний провід ОУН «СК- 9», котрий структурно був включений у крайовий провід ОУН «Поділля». Очолив Кам’янець-Подільський окружний провід Михайло Качанівський - «Скоб», він же «Качур» - колишній
провідник Чортківського надрайонного проводу ОУН .Для потреб «СК-9» з осені 1948 р. продуктивно працювала добре законспірована друкарня ОУН імені Ярослава Старуха- «Стяга» (з 1950 р. їй дали ім’я В. Міхновського), що була розташована у підземному схроні у м. Товсте Заліщицького
району.

Вкладення:
Гук.jpg
Гук.jpg [ 60.12 Кіб | Переглянуто 2278 разів ]


Безпосереднім керівником друкарні був референт пропаганди Чортківського окружного проводу ОУН «Косач»- М ирослав Гук. До операції «Вісла» він під псевдонімом «Григор» керував Перемишльським окружним проводом ОУН. «Косач» був не лише досвідченим організатором, а й художником-графіком, автором багатьох проектів робіт із повстанської тематики. Природні здібності художника він зумів розвинути під час студій на архітектурному факультеті Львівської політехніки, а потім керуючи техланкою «Холодний Яр». По лінії СБ діяльність друкарні забезпечував окружний референт «Славко». Окрім друкарні, на теренах Чортківського окружного проводу ОУН знаходилось ще дві мобільні технічні ланки, обладнання яких уміщувалось у двох валізах. Однією з ланок під назвою «До зброї!» безпосередньо керував референт пропаганди крайового проводу ОУН «Євген». Інша - імені Петлюри (знаходилась спочатку у Білобожницькому районі, а потім - у Борщівському), була підпорядкована «Косачу» та надрайонному референту СБ «Климу» .
У важких умовах боротьби друкарню створювали буквально по зернині, з дотриманням вимог конспірації. Навіть незначний збій у її організації міг призвести до провалу. Бережанському надрайонному провіднику ОУН «Володимиру» вдалося розшукати 10 кг друкарського шрифту, який заховав його попередник «Юрко» в лісі біля с. ІІІумляни. Надав допомогу й крайовий референт пропаганди «Євген», виділивши декілька кілограмів шрифту із власних резервів .
Постачання друкарською фарбою організував Чортківський районний провідник Григорій Кольба -
«Дарко». Її купували в Чернівцях у спекулянтів. Провідник Копичинського районного проводу ОУН «Книш» у листопаді 1948 р. передав для друкарні 10 тис. крб, зібраних його людьми на бойовий фонд підпілля. Окремі деталі для друкарських станків за кресленнями «Косача» замовили в селах Товстенського та Заліщицького районів. Згодом їх виготовили місцеві ковалі та столяри.
Місце для друкарні вибирали довго, адже йшлося про безпеку найгострішої зброї того часу. За рекомендацією підпільника «Хмеля» схрон вирішили побудувати у господарстві Івана Мотички, мешканця містечка Товсте, який працював завідуючим нафтобазою Кошилівської МТС.
«Хмель» знав його як симпатика ОУН і свого односельчанина, але довго і ретельно перевіряв останнього, даючи конкретні доручення. Мотичка час від часу давав притулок оунівцям, передавав для підпілля продукти харчування, гроші. У радянських властей сім’я Мотички не викликала підозр насамперед через біографічні дані. Сам господар у 1944 р. був мобілізований в Червону армію, звідки у 1945 р. звільнений через хворобу. Його дружина Марія Андріївна працювала ланковою колгоспу ім. Молотова, а донька Ореста, член ВЛКСМ, - коректором районної газети «Більшовицьким шляхом».
Члени сім’ї Мотички були цінні для підпільників не тільки для забезпечення конспірації, а й як позаштатні кореспонденти підпільних видань, оскільки вони володіли інформацією про соціально-політичну обстановку в районі.
Криївку для друкарні розпочали копати у вересні 1948 р. Землю вночі виносили на город у яму, в якій раніше зберігали картоплю. Готове приміщення потім обшили дошками, які, на щастя, зберігалися на горищі в хаті, внесли в схрон ліжко та перину. Незважаючи на це, умови праці були досить важкі.
Крайовий провідник ОУН «Улас», відвідавши в серпні 1949р. друкарню, зауважив, що через погану вентиляцію в ній знаходитися довго неможливо - не вистачає повітря.
Крім «Косача» в друкарні постійно працювали: Василь Мельник-«Хмель», родом із с. Кошилівці, Василь Вінтонів- «Ясен» - із с. Нагіряни та «Славко». Різьбярські роботи виконував підпільний митець В. Гнибіда - «Неплюй», який водночас був керівником технічної ланки ім. Петлюри. Незважаючи на труднощ і, друкарня працювала злагоджено, як годинниковий механізм.
Проте 6 квітня 1949 р. сталося неочікуване - енкаведисти заарештували І. Мотичку, як виявилося пізніше, за крадіжку зерна на заготзерні, де він на той час працював, а ще точніше - за «халатне ставлення» до своїх обов’язків завідуючого складом.
Підпільники змушені були швидко евакуюватися і законсервувати криївку. Однак, коли з’ясувалися причини, зрозуміли, що для них загрози немає.
З другої половини травня 1949 р. друкарня продовжила роботу. Підпільній редакції велику допомогу надавала Ореста Мотичка, котра регулярно приносила папір, клей, районні та республіканські видання.
Повстанці заборонили їй приносити тільки друкарський шрифт, оскільки боялися, щоб енкаведисти не ідентифікували його.
«Косач» та члени його редакції налагодили випуск оунівської ідеологічної зброї - повстанських журналів «Хрін», «До волі», різнопланових летючок та відозв, які по конспіративних каналах зв’язку відправляли боївкам ОУН, що діяли на території Хмельниччини і Вінниччини. Ті, в свою чергу, намагалися поширити підпільні видання на Черкащину та Київщину.
Поряд із пропагандистськими виданнями для потреб повстанців, вони відновили випуск розробленого у 1947 р. безномінального бофона, який у варіанті 1949 р. набув форми номінальних - 50 і 100 крб, присвячених Дню української зброї. На малюнку зображена атака повстанців, які йдуть у бій під прапором, та наведенні слова І. Мазепи: «Нехай вічна буде слава, що през шаблі маєм права». У верхніх кутах бофонів-дві дати: 1919 і 1949.
Очевидно в березні-квітні 1950 р. у цій друкарні було віддруковано 4 однотипних грошових документи 10, 25, 50, 100 і 300 руб. та безномінальний бофон. Усі вони об’єднані темою «У свято героїв» і приурочені 12-й річниці від дня загибелі Євгена Коновальця. Вони підкреслюють увесь трагізм становища підпільників. На бофонах 10,25, 50, 100 і 300 руб. зображений тризуб у сяйві сонячних променів, до якого з обох боків тягнуться стрічки з написами: «Слава Україні» і «Героям слава!». Сонячні промені ніби висвічують центр малюнка, прикрашений рамкою у вигляді серця. На передньому плані -
могила повстанця з хрестом і вінком із дубового та лаврового листя, що символізують вічність і славу. Гілки берези, під якою могила, скорботно похилені. На задньому плані - ще одна могила. Ліворуч від рамки - три краплі сліз, що підкреслюють всенародне горе. Внизу малюнка - дата та номінал. Бофони
вказаних номіналів емдебісти вилучили 11 квітня 1951 р. з криївки в с. Зозулинці Заліщицького району, яка знаходиласьу господарстві Марії Дем’янів. У ній переховувався оунівець «Триб».
На передньому плані безномінального бофона, який реалізували у населення за 100 карбованців (є відповідний напис олівцем на звороті), вміщено портрет Є. Коновальця у вінку. У горішніх кутах дві дати: «1938» і «1950», внизу під портретом ще одна дата «23. V», а далі напис: «Здобудеш українську
державу, або загинеш в боротьбі за неї». Авторами цієї серії були вже згаданий Чортківський окружний провідник ОУН М. Гук та підпільний митець В. Гнибіда.
Наприкінці квітня 1951 р. в І. Мотички гостював його знайомий Геронько Слободян, котрий після вживання оковитої вийшов до хліва з фізіологічних потреб й випадково побачив віддушину, з якої йшла пара. Мотичка пояснив, мовляв, свиня підрила настил. Зацікавленість Слободяна стривожила
підпільників, які передали інформацію про цей інцидент своїм зверхникам. Вони прийняли типове для тих часів рішення - зліквідувати небажаного свідка. 4 травня підготовлений бойовик ОУН виконав вирок.
Проте ця акція, як виявилося, була зайвою. Персонал друкарні не знав, що над їх головами вже був занесений меч енкаведистів. У ніч з 28 на 29 квітня 1951 р. неподалік с. Дуліби Золотопотіцького району оперативною групою МДБ були захоплені «Косач» та есбіст «Клим». «Косач» устиг вихопити і кинути гранату, проте вона не вибухнула. На жаль, на допиті він «зламався» і дав інформацію про місце знаходження друкарні.
А 2 травня в лісі біля с. Лещинці того ж району в засідку потрапив окружний провідник І. Сказинський - «Крига», котрий також розповів усе, що знав про друкарню.
7 травня 1951 р. о 18 год. ЗО хв. енкаведисти почали відкривати люк криївки. Пролунало кілька пострілів та вибух гранати. Повстанці живими не здалися .

Вкладення:
Друкарня.jpg
Друкарня.jpg [ 67.76 Кіб | Переглянуто 2278 разів ]


Востаннє редагувалось Сер травня 04, 2016 2:53 pm користувачем галл-скоморох, всього редагувалось 1 раз.

Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Сер травня 04, 2016 12:53 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
5. ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ
Серія “Події і люди”
Книга 20
Наталія Ніколаєва
ПІДПІЛЬНі ДРУКАРНІ ОУН та їх ліквідація каральними органами СРСР в 1944-1954 рр.
Торонто – Львів
Видавництво “Літопис УПА”
2012

Вкладення:
Літопис УПА-20-134.jpg
Літопис УПА-20-134.jpg [ 52 Кіб | Переглянуто 2276 разів ]


У зв’язку з невпинним переслідуванням з боку органів МДБ матеріальна база підпілля ОУН поступово погіршувалася. У 1950-1954 рр. у підпіллі майже не залишилось типографських друкарських станків,
для розмноження необхідних документів переважно використовували друкарські машинки. Однак деякі друкарні все ще функціонували. Одну з найбільших друкарень ОУн в Тернопільській області було виявлено та ліквідовано у травні 1951 р.
В процесі допитів захопленого УМдБ Тернопільської області 28 квітня 1951 р. керівника референтури пропаганди Чортківського окружного проводу ОУН Мирослава Гука (Яворського)–«Косача», чекістами були отримані дані про те, що в складі цієї референтури діяла технічна ланка. У своїй роботі вона підпорядковувалася безпосередньо М. Гуку.
Ця технічна ланка складалася з трьох підпільників ОУН. У її розпорядженні з 1949 р. була друкарня, відома в підпіллі під іменем «імені Я. Старуха – Стяга» (інша її назва – «імені М. Міхновського»). У цій друкарні видавалися організаційні матеріали ОУН, брошури, патріотична література для підпільників усього крайового проводу ОУН «Поділля», який діяв на території Тернопільської області і поширював свій вплив на Кам'янець-Подільську та Вінницьку області.
«Косач» вимушений був розповісти слідству, що з початку 1949 р. протягом трьох років він постійно переховувався з цією технічною ланкою в бункері, облаштованому у господарстві мешканця м. Товсте –
Мотичко Івана Пантелейовича. Родина Мотичко протягом трьох років переховувала друкарню і підпільників ОУН, весь цей період постачала їм продукти, які неодноразово набувала через місцевий колгосп.
У квітні 1951 р. «Косач» залишив бункер в м. Товсте і відбув по лінії зв’язку на зустріч з іншими підпільниками ОУН, де і був затриманий співробітниками УМДБ Тернопільської області.
На основі отриманих і агентурних даних УМДБ було вирішено провести операцію, відшукати бункер з друкарнею в господарстві Мотичко І. П. та захопити живими підпільників з технічної ланки ОУН.
7 травня 1951 р. оперативно-військова група знайшла та відкрила бункер. Підпільники ОУН, які переховувалися в ньому, при спробі захоплення вчинили збройний спротив і, бачачи своє безвихідне становище –пострілялись.
Серед вбитих були опізнані Мельник Василь Іванович–«Хмель», Вінтонів Василь Миколайович–«Ясен» та Гішка Стефан Григорович–«Славко».
Після проведення обшуку з бункеру було вилучено 3 автомати «ППШ», німецька гвинтівка, 2 пістолети, 200 набоїв, типографський друкарський станок, ротатор, 4 друкарських машинки, радіоприймач, 44 деревяних кліше з антирадянськими зображеннями та текстами, свинцеві типографські стереотипи, олово, понад 10 кг. типографського шрифту, понад 20000 різноманітних антирадянських листівок, 100 кг. чистого паперу та велику кількість різноманітної літератури і
оунівських документів.
Співробітниками УМДБ Тернопільській області було підтверджено, що саме в цьому бункері знаходилась друкарня ОУН «імені Я. Старуха – Стяга», вона ж – «імені М. Міхновського».
Друкарня складалася з примітивного деревяного станка, у який вкладалися набірні рамки з шрифтом або вилиті стереотипи, останні покривалися фарбою, а потім за допомогою валика через станок прокочувалися аркуші паперу.
Чимала кількість вилучених антирадянських текстів була надрукована на друкарських машинках або на ротаторах.
Члени ОУН за допомогою наявної друкарської техніки виготовляли у вказаній друкарні значну кількість антирадянських листівок, які потім розсилали до всіх ланок ОУН на території Тернопільської області, а також керівнику Східного окружного проводу ОУН «Скобу» до Кам’янець-Подільської області, кільком керівникам ланок ОУН в тодішній Станіславській та інших областях України. У цій ж друкарні друкувалися два журнали ОУН – «Хрін» та «До волі».
Родина Мотичко, яка переховувала підпільників ОУН у своєму будинку, була заарештована. За активну допомагу підпіллю та як утримувачі підпільної друкарні ОУН усі члени родини, а саме: Мотичко Іван
Пантелейович, його дружина – Мотичко Марія Олександрівна, та їх доньки – Мотичко Ореста Іванівна і Мотичко Надія Іванівна були репресовані радянськими каральними органами.
Мирослав Гук (за іншими даними – Яворський)–«Косач», «І-606», «К-32», «50-05», «д-27». до 1946 р. діяв у підпіллі ОУН на Закерзонні, де також займався пропагандистсько-видавничою роботою. Потім був переведений на Тернопільщину.
Мельник Василь Іванович–«Хмель», нар. 1927 р. в с. Кошилівці Заліщицького району Тернопільської області, в ОУн перебував з 1944 р.
Вінтонів Василь Миколайович–«Ясен», нар. 1927 р. в с. Нагоряни Заліщицького району Тернопільської області, в ОУН перебував з 1944 р.

Гішка Стефан Григорович–«Славко», нар.1928 р. в с. Устя-Зелене Монастириського району Тернопільської області, в ОУн перебував з 1947 р.

Мотичко Іван Пантелейович, 1907 р. н., українець, уродженець та мешканець містечка Товсте Заліщицького району Тернопільської області, з селян-середняків, безпартійний, освіта 2 класи, працював завідуючим складом паливо-мастильних матеріалів Товстенської машино-тракторної станції (МТС).

Мотичко Марія Олександрівна, 1914 р. н., українка, уродженка та мешканка містечка Товсте Заліщицького р-ну Тернопільської обл., з селян-середняків, безпартійна, працювала ланковою в місцевому колгоспі ім. В. Молотова. За досягнуті результати у вирощуванні врожаю у 1950 р. Мотичко М. О. неодноразово відмічалася у районній газеті і районними владами була представлена до нагороди.

Мотичко Ореста Іванівна, 1931 р.н., українка, уродженка та мешканка містечка Товсте Заліщицького р-ну Тернопільської обл., з селян-середняків, член комсомолу з 1948 р., освіта 10 класів, службовець, працювала коректором у редакції районної газети «Большевистский путь», з друкарні якої постачала технічній ланці Чортківського окружного проводу ОУн шрифт, фарбу, папір тощо.

Мотичко Надія Іванівна, 1935 р.н., українка, уродженка та мешканка містечка Товсте Заліщицького р-ну Тернопільської обл., з селян-середняків, член комсомолу з 1950 р., навчалася у 8 класі Товстенської середньої школи.

Вкладення:
Літопис УПА-20-098.jpg
Літопис УПА-20-098.jpg [ 107.46 Кіб | Переглянуто 2276 разів ]


Керівник крайового проводу ОУН «Поділля» у 1947-1951 рр. Василь Бей–«Улас» надавав неабияку увагу поширенню діяльності Поділля на територію сусідніх областей – Кам’янець-Подільської, Вінницької, Київської, Житомирської та інших. Члени ОУН робили рейди згаданими областями, а дехто навіть зумів організувати підпільні ланки, як-от керівник підпілля на Вінниччині у 1949-1951 рр. Йосип Демчук–«Луговий». Підпіллям було створено кілька невеликих друкарень, серед яких – друкарня «імені Симона Петлюри» у с. П’ятничани Кам’янець-Подільської обл.
Крім того, на території Хмельниччини та Вінниччині активно поширювались видання, надруковані в друкарні «імені Я. Старуха-Стяга», що діяла до травня 1951 р. в містечку Товсте на Тернопільщині. Очевидно, існувала ціла мережа підпільних зв’язків, якими видання передавалися у потрібні райони. Цій роботі надавалося велике значення.

Вкладення:
Літопис УПА-20-099.jpg
Літопис УПА-20-099.jpg [ 85.8 Кіб | Переглянуто 2276 разів ]


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Нед травня 08, 2016 12:45 am 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Продовження.

Відповідь з ЦДВР-
"Долі "Щипавки" не знаю. Марічка Савчин пише, що він загинув через рік після смерті Мирослава Гука
(т. 28 "Літопису УПА", с. 449). Вона звичайно могла всього не знати, але станом на 1953 р. була в підпіллі,
тому могла бути поінформована. Припускаю, що щось про долю "Щипавки" може бути в зізнаннях Галаси
і Савчин
Богдан Гук помер в еміграції -
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24546 "

Вкладення:
Гук Богдан.jpg
Гук Богдан.jpg [ 28.22 Кіб | Переглянуто 2247 разів ]


ГУК Богдан-Зиновій (псевд. – Скала; 1922, с. Іскань Перемишл. пов., нині Польща – 12. 07. 1981, шт. Флорида, похов. у м. Йонкерс, шт. Нью-Йорк) – лікар-психіатр. Мед. студії розпочав у Відні (1941–42), згодом продовжив у Львів. мед. ін-ті. Від 1944 – в УПА: від 1945 – районовий, згодом – надрайоновий, від 1946 – окружний референт Укр. Червоного Хреста на Перемишлянщині. Займався орг-цією мед. допомоги повстанцям. Від 1947 – у Німеччині, де продовжив навч. в Ерланґен. ун-ті (ступ. д-ра медицини). 1950–51 очолював Центр. союз укр. студентства. 1952 емігрував до США.

Вкладення:
Армія безсмертних-повстанські світлини-форум.JPG
Армія безсмертних-повстанські світлини-форум.JPG [ 90.87 Кіб | Переглянуто 2247 разів ]


Довідка Управління 2-Н МДБ УРСР про перетин кордону СРСР
членами ОУН-Б та СБ ОУН
10 лютого 1948, Київ.
. . . .
12. Руководитель окружного „Провода” ОУН – ГУК Мирослав Тарасович, оуновские
клички „ГРИГОРИЙ”, он же „КОД”, он же „11-14-К”, уроженец Перемышльского уезда
(Польша), лет 28, среднего роста, шатен, волосы зачесывает набок, лицо бледное
продолговатое, глаза глубоко впавшие. Вооружен автоматом ППШ и пистолетом ТТ.
Вместе с ним перешли советско-польскую границу его брат ГУК Евгений, оуновская
кличка „ЩИПАВКА” и связные „РЫС”, „ОЛЕНЬ” и „СТЕФАН”. . . . . .
Примітки
1 Савчин Марія, псевдо „Марічка”, дружина В. Галаси; керівник Українського Червоного Хреста
на Перемишльщині в 1945 р.
3 Гук Євген, псевдо „Щипавка”, брат М. Гука; член боївки СБ „Летуна”.

Вкладення:
ЛітУПА ОС-28 -форум.JPG
ЛітУПА ОС-28 -форум.JPG [ 130.53 Кіб | Переглянуто 2247 разів ]


Богдан Савка.
ОСТАННІ НА ПОЛІ СЛАВИ.
З історії національно-визвольної боротьби кінця 40-х-початку 50-х років на терені Чортківської округи
ОУН. — Тернопіль: Джура, 2009.

28 квітня 1951 р. зрадники української визвольної справи, колишні зв’язкові Тернопільського
Крайового проводу «Поділля», перевербовані МДБ агенти Василь Том’як («Думка») та Володимир
Трусь («Олесь»), здають у руки органів держбезпеки МДБ УРСР чортківського окружного референта
із пропаганди Мирослава Гука («Косача»). Будучи схопленим, Мирослав Гук на запропоновану
співпрацю МДБ не погодився, вироком військового трибуналу Прикарпатського військового округу
від 17 грудня 1951 р. засуджений за ст. 54-1А, 54-8, 54-9, 54-11 КК УРСР до вищої міри покарання —
розстрілу.
Згідно з вироком визнаний винним у тому, що з 1945 р. зі своєю дружиною та двома братами, як
член ОУН, протягом шести років зі зброєю в руках здійснював активну підривну діяльність проти
Радянської держави, створив у с. Товсте підпільну друкарню, де організував виготовлення і
розповсюдження антирадянських листівок і брошур, у яких закликав до терору проти радянських
активістів, здійснення диверсійних актів у колгоспах і промислових підприємствах. 14 березня 1952 р.
Мирослава Гука розстріляли.
Цього ж дня, 28 квітня 1951 р., разом з «Косачем» схопили Михайла Ярчука («Клим») — чортківського
надрайонного провідника ОУН. 2 травня 1951 р. з допомогою тих же зрадників — «Думки», «Олеся»,
«Міші» — потрапив у пастку чортківський окружний провідник ОУН Ілярій Сказінський («Крига»).
Застосовуючи тактику перевербування, «Кризі», як і «Косачу» та «Климу», запропонували перейти до співпраці з МДБ і використати їх, як свої агентів, з метою захоплення очільників Центрального проводу ОУН
Василя Кука («Леміша») та Василя Галаси («Орлана»).
В обмін на зраду їм обіцяли зберегти життя, реабілітувати і забезпечити нормальні умови подаль-
шого існування. «Крига» і «Косач» відмовились, тому згодом були засуджені і страчені. «Кригу» разом з
трьома його друзями-підпільниками: Дмитром Малинником («Мартином») - борщівським районним провідником ОУН, уродженцем с. Вовківці Борщівського р-ну, Левком Бегерським («Доном») - районним провідником Золотопотіцького району, та бойовиком Копичинецького надрайонного проводу Богданом Поповичем («Борисом») стратили прилюдно в м. Чорткові у грудні 1951 р.
«Клим», який довший час очолював службу безпеки, перехитрив досвідчених емдебістів, погодився
на співпрацю, завдяки чому йому вдалось повернутися у підпілля, розкрити зрадників і ворожі
плани. Після цього він ще майже рік протримався в підпіллі, поки в квітні 1952 р., внаслідок зради,
не був схоплений вдруге, суджений і розстріляний 2 грудня 1952 р.

Вслід за арештом провідних діячів окружного проводу один за одним з арени боротьби сходять провідники
середньої ланки і рядові учасники підпілля, які, маючи досвід в конспірації, зберегли себе до початку 50-х рр.
7 травня 1951 р. в с. Товсте впала друкарня Тернопільського Крайового проводу, очолювана М. Гуком
(«Косачем»). У друкарні пострілялись три підпільники: Василь Мельник («Хміль»), народився 1927 р. в
с. Кошилівці Заліщицького району на Тернопіллі, підпільник Василь Антонів («Богдан») та «Славко» (прізвище невідоме). У зв’язку з неможливістю скористатись архівними матеріалами в Службі безпеки України, поки що
важко встановити причину падіння друкарні і говорити, яким способом МДБ довідалось про місце її
розташування. Факт, що після падіння друкарні в П’ятничанах (1949 р.), Товстенська друкарня була останньою,
яка працювала для потреб Крайового і Центрального проводу ОУН.


Мирослав Гук народився у 1920 р. в с. Павлокомі Березовського р-ну Краківського воєводства (нині Польща)
в родині священика. Мати працювала вчителькою. 1945 р. батько був заарештований польською владою,
мати – депортована в Тернопільську обл. у с. Коцюбинці, нинішнього Гусятинського району. В сім’ї,
крім Мирослава, було ще два молодших брати - Богдан та Євген. У 1938 р. Мирослав закінчив
Перемишлянську гімназію, деякий час навчається в Познанському університеті, згодом до 1944 р. - у
Львівському політехнічному інституті. Член ОУН з 1940 р.
На нелегальному становищі з 1945 р. З квітня 1945 р., під псевдонімом «Григор», виконує обов’язки пропагандивного референта Перемишлянщини, з травня 1946 р. - окружний провідник.
У вересні 1947 р. переходить кордон, деякий час працює референтом пропаганди в Тернопільській окрузі.
З червня 1948 р. — референт пропаганди Чортківського окружного проводу ОУН, засновник і керівник
Товстенської підпільної друкарні ім. Я. Старуха (сьогодні смт Товсте - населений пункт Заліщицького р-ну
на Тернопільщині). В підпіллі, будучи вояками УПА сотні «Бурлаки», загинули обидва його брати -
Богдан («Скала»), Євген («Щипавка») та дружина Марійка («Галина»).


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Чет травня 26, 2016 9:31 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
По слухах, що донеслися до мене- вчора в Товстому була відкрита реконструкція підпільної друкарні.
Хтось може подробніше проінформувати?


Догори
 Тема повідомлення: О ПАМ’ЯТЕ! ЧОГО Ж ТИ ТАК БОЛИШ?
ПовідомленняДодано: Нед червня 19, 2016 11:08 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Благородна праця ініціативної групи завершена.
Результат- в приміщенні Товстенської ЗОШ І-ІІІ ступенів створена реконструкція підпільної друкарні ОУН. Таких реконструкцій небагато на Тернопіллі. Є чим похвалитися, є що показати, є де виховувати патріотів України.

І стаття про цю подію, хай і з запізненням на два тижні, але поміщена на сторінках районки- жителі краю проінформовані про знаменну подію.

Але.... Як завжди є "але"!
Чому така маса блудів?
Як виразився шановний адміністратор форуму viewtopic.php?f=2&t=4231&p=20911#p19034
"В тій газеті що, ніхто не перечитує подані статті? зразу в друк?"

По порядку.
Вкладення:
колос 2016-06-10 01 старух зб.JPG
колос 2016-06-10 01 старух зб.JPG [ 23.49 Кіб | Переглянуто 2075 разів ]

Як це розуміти?
Елементарний пошук в НЕТі видає результат. Народився в Козівському районі, вчився в Бережанській гімназії, Львівському університеті. Політреферент КЕ ПЗУЗ, секретар УЦК в Кракові. Співзасновник РП ОУН, делегат 2 надзвичайного збору ОУН у Кракові, держсекретар міністерства інформації і пропаганди УДП у Львові.В ОУН з 1931. Побував у польській Березі Картузькій, Рівненській тюрмі, у Львові на Лонцького- вже в гестапівській. З 43- у референтурі пропаганди Закерзоння. З 45- провідник ОУН Закерзоння, де і загинув.
Одного тільки не дає світова павутина- його перебування в Товстому чи поблизу і керівництво друкарнею!

Вкладення:
колос 2016-06-10 02 півмільйона зб.JPG
колос 2016-06-10 02 півмільйона зб.JPG [ 17.77 Кіб | Переглянуто 2075 разів ]

Про чисельність УПА можна судити хоча б з того, що військове звання головнокомандуючого УПА від 43 до 50 року було- генерал- хорунжий( генерал-майор, бригадний генерал.) Навіть враховуючи перспективу в три ступені- командуючий армією, тобто- 30-40 тис вояків(скільки вояків було реально в 40-тисячній армії- від сили 10 тисяч бійців). Це реалія всіх армій світу. В січні 44 командирами УПА-Північ та УПА- Захід були призначені майори Д.Клячківський та В.Сидор. При тій же перспективі- командири бригад, 5-6 тисяч( максимум 1,5 тис бійців.
Звичайно, можна прикинути, що до розпуску в 49 через УПА(вишкіл є підрозділом УПА) пройшло сто тисяч вояків- ротації не було, склад обновлювався тільки через втрати чи при розширенні.
Але півмільйона- це вже буйна фантазія, на жаль не така і рідка в літературі про ДВЗ. Можна припустити, що півмільйона пройшло через структури ОУН- від юнацтва і співчуваючих до СКВ. Але тільки можна. А от чи треба?

Вкладення:
колос 2016-06-10 03 кличківський зб.JPG
колос 2016-06-10 03 кличківський зб.JPG [ 31.32 Кіб | Переглянуто 2075 разів ]

Уродженець Збаража. Перший командир УПА на Волині з травня до грудня 43. Командир УПА-Північ від січня 44 до загибелі в лютому 45. Військове звання- майор( звання полковника присвоєне посмертно) Псевдо «Клим Савур». Дмитро Семенович КЛЯЧКІВСЬКИЙ.
А про кого мова тут?
Василя Галаса в родовому відмінку. Тобто- Василь Галас?
Василь ГАЛАСА(в називному відмінку)- уродженець Підгаєччини. Окружний провідник Тернопільської, потім Чортківської, Бережанської округ ОУН в 42-43рр. В 44- один з організаторів УПА на Перемисьчині, в Закерзонні. З вересня 47- на ПЗУЗ. З липня 48- крайовий провідник ПЗУЗ. З 50 член Проводу ОУН, член УГВР. У липні 53- взятий опергрупою МДБ.
То про кого мова?


Догори
 Тема повідомлення: О ПАМ’ЯТЕ! ЧОГО Ж ТИ ТАК БОЛИШ?
ПовідомленняДодано: Нед червня 19, 2016 11:26 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Вкладення:
колос 2016-06-10 04 скалецький зб.JPG
колос 2016-06-10 04 скалецький зб.JPG [ 20.78 Кіб | Переглянуто 2074 разів ]

Павло Скалецький. Був організатором та ідейним провідником національних сил краю(Н.Мизак т.4) Провідник Товстенської організації ОУН(Н.Мизак т3). Організатор СКВ Товстенщини(Н.Мизак т.2) Загинув на Різдво з 1943 на 1944 рік біля Солоного.
Посада- референт пропаганди Чортківського окружного проводу ОУН. (Література про ДВЗ на Тернопіллі).

Вкладення:
колос 2016-06-10 06 старух зб.JPG
колос 2016-06-10 06 старух зб.JPG [ 21.16 Кіб | Переглянуто 2074 разів ]

На час ліквідації друкарня мала іншу назву( з метою конспірації). «Імені М.Міхновського». Але в літературі частіше використовується первісна «Імені Ярослава Старуха- Стяга».
Що мається на увазі під визначенням? Власність? Керівництво? Чи почесне ім’я?

Вкладення:
колос 2016-06-10 07 хтось зб.JPG
колос 2016-06-10 07 хтось зб.JPG [ 9.7 Кіб | Переглянуто 2074 разів ]

Чому «хтось»?
Мирослав Гук «Косач», захоплений УМДБ Тернопільської області 28 квітня 1951.
Ілярій Сказінський «Крига», захоплений опергрупою УМДБ Тернопільської області 2 травня 1951.
І Гук і Сказінський на допитах «зламалися» і розповіли все, що знали.
Можливо, мої слова комусь здадуться непатріотичними, зрадницькими, але – така різниця між реальністю і пропагандою та народною творчістю. Тільки мізерна частина захоплених ворогом могла вистояти до кінця. В основному- «ламалися».
Після того- найбільш стійкі погоджувалися на співпрацю і тікали при нагоді, чи не погоджувалися і гинули, як Гук і Сказінський.
Більшість- співпрацювали.
В конспірації було правило- « поменше знати». Не знаєш- не розкажеш.
Тому і стрілялися чи підривалися в криївках чи в безвиході- мертві не розповідають нічого.


Догори
 Тема повідомлення: О ПАМ’ЯТЕ! ЧОГО Ж ТИ ТАК БОЛИШ?
ПовідомленняДодано: Пон червня 20, 2016 12:07 am 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 134
Вкладення:
колос 2016-06-10 08 чиграють зб.JPG
колос 2016-06-10 08 чиграють зб.JPG [ 29.01 Кіб | Переглянуто 2074 разів ]

Впертий НЕТ зразу ж кидає в дві різні сторони- «ЧИ ГРАЮТЬ»(музики на весіллі) або «ЧИГАЮТЬ». В другому разі- копа словників пропонує послуги-

Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧИГАТИ, аю, аєш,
очікувати появи кого-, чого-небудь.
Прагнути захопити чуже майно, посягати на чию-небудь власність.
Розраховувати на зручний момент для здійснення чого-небудь.
Те саме, що чекати
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко
Подстерегать
Словник синонімів
(на кого) чекати, очікувати, (таємно) засідати, ЧАТУВАТИ, сидіти на чатах, підстерігати, кого, (на що) дожидати чого, ЧЕКАТИ

Від середини 1860 і до цього часу в більшості різних, особливо від кінця 19 століття варіантів- від перших ще пісенних до гімнів УНР, ЗУНР, Карпатської України і- до прийнятого в 1992р Державного Гімну України в ньому присутній рядок-
«Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону»
На цьому творі виховувалися 6-7 поколінь українців.
Цей рядок збережено в сучасній редакції гімну і на Сході зараз він актуальний, як і в часи Визвольних Змагань.

І вкладене в уста одного з повстанців (Хто міг його чути? Кореспондент? Глядачі? Господарі і сусіди? Карателі?) переполовинене визначення України принаймі(на мою думку) дивне.
Або «НАУКОВА РЕКОНСТРУКЦІЯ», як викарбовано на меморіальній плиті, або- « друкарня ім. М. Міхновського( така ії назва на момент знищення) у народній творчості».

Вкладення:
колос 2016-06-10 09 косач зб.JPG
колос 2016-06-10 09 косач зб.JPG [ 23.04 Кіб | Переглянуто 2074 разів ]

На час ліквідації друкарні Мирослав Гук( псевдо Косач) - ОКРУЖНИЙ РЕФЕРЕНТ ПРОПАГАНДИ ЧОРТКІВСЬКОЇ ОКРУГИ.
Забезпечення діяльності друкарень(Товстенська друкарня була не одна) і т.з. техзвен було одним з найголовніших обов’язків, але друкарнею керував В.Мельник - «Хмель».
М.Гук майже постійно перебував при друкарні. Десь поблизу базувалася і його боївка охорони.
Ілярій Сказінський З липня–серпня 1948 р. до жовтня 1949 р. був організаційним референтом Чортківської округи, а в жовтні 1949 р. очолив цю округу й керував нею аж до арешту 2 травня 1951 р.
Поручник-політвиховник УПА (22.01.1946 р.), відзначений Срібним хрестом заслуги (15.06.1952 р.), Бронзовим хрестом заслуги (5.09.1950 р.), Вирізненням у наказі КВШ (1.01.1946 р.)63.

МГБ вдалося зловити і заставити до співпраці зв’язкових ОУН «Думку» та «Олеся». З їх допомогою було взято і Гука, і Сказінського і Ярчука і Малинника.

Вкладення:
колос 2016-06-10 10 відтворена зб.JPG
колос 2016-06-10 10 відтворена зб.JPG [ 17.49 Кіб | Переглянуто 2074 разів ]

Відтворено друкарню? Тобто в ній можна друкувати? Чи реконструйовано? Тобто відтворено обстановку друкарні, і можна подивитися як це було? Це ж різні речі!


Догори
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему  Відповісти  [ 17 повідомлень ]  На сторінку 1 2 Далі

Часовий пояс UTC+03:00


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: 2 і 0 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Перейти:  
cron

Працює на phpBB® Forum Software © phpBB Limited
Український переклад © 2005-2014 Українська підтримка phpBB