Форум м.Заліщики

Заліщики online. Відкритий проект

Перейти на головну сторінку проекту

Сьогодні: П'ят листопада 24, 2017 3:52 pm

Часовий пояс UTC+03:00




Створити нову тему  Відповісти  [ 21 повідомлень ]  На сторінку Поперед. 1 2
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: О ПАМ’ЯТЕ! ЧОГО Ж ТИ ТАК БОЛИШ?
ПовідомленняДодано: Пон червня 20, 2016 10:18 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 138
І, на закінчення - сумнів. Великий сумнів.

Вкладення:
колос 2016-06-10 05 щипавка рефера зб.JPG
колос 2016-06-10 05 щипавка рефера зб.JPG [ 39.97 Кіб | Переглянуто 1046 разів ]

Якщо фігури Хмеля і Ясеня особливих думок не викликають- так, були такі, боролися, загинули, хоча можна було за кілька років пошуків знайти інформацію в Кошилівцях та Нагірянах, то зі Щипавкою складніше.
В одних джерелах це «Славко» без прізвища і імені, в інших- Гішка Стефан Григорович «Славко», ще в інших- просто «невідомий».
В переписці мені вказали на три ймовірні джерела- протоколи допитів Мирослава Гука, протоколи допитів Ілярія Сказінського, протоколи допитів членів сім’ї Мотичків, оперативні документи МДБ.

Клименко подає «Славка», як окружного референта СБ.
Ніколаєва- як члена техзвена.
У протоколі допиту Сказінського названий Гешка з Устя- Зеленого- «Вир». Двоє інших названі по псевдах «Хмель» і «Ясень»
Євген Гук- «Щипавка» згадується в оперативках МДБ- перейшов з Закерзоння разом з братом Мирославом
Савчин вказує, що «Щипавка» був у охоронній боївці Григора. Тобто був поблизу брата- в Товстому чи околицях, можливо і в друкарні. Але пише, що загинув «Щипавка» через рік після смерті «Косача».
Потрібні пошуки.
Потрібне підтвердження перебування саме Євгена Гука в друкарні(спростування Стефана Гішки) і його смерть, чи підтвердження версії перебування саме Гішки- «Славка» чи «Вира». Чи- «Славка»- з СБ, а не техзвена.

Раптове «просвітління» в пам’яті через 60-65 років- не доказ.

ЗАКЕРЗОННЯ – поширене найменування територій, населених українцями(русинами) на території Польщі. Походить від терміну «Лінія КЕРЗОНА»- лінія, яка ділить території з переважно польським населенням і території, населені переважно українцями і білорусами. І Мирослав і Євген- уродженці Закерзоння і до якогось часу діяли там.
Складається враження. що стаття набрана з кусків різних авторів.

На протязі однієї статті Гук росте від керівника друкарні до керівника РЕФЕРЕНТУРИ пропаганди окружного проводу.

Здається все.
На додаток- посилання на документи.
ДАТО.
– Ф. Р-3432. – Оп. 1. – Спр. 62. – Арк. 1–3 (протокол допиту Орисі Мотички); Арк. 4–7
(протокол допиту Мирослава Гука);
ГДА СБУ.
– Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 2. – Арк. 171 (протокол допиту Ілярія Сказінського);
Іщук О. Ліквідація органами державної безпеки УРСР підпільних типографій… – С. 19–21;
Бофони: грошові документи ОУН і УПА … – С. 57–60;
Мизак Н. За тебе, свята Україно / Н. Мизак. – Чернівці, 2000. – Кн. 2: Південне Надзбруччя
у визвольних змаганнях ОУН, УПА. Чортківський надрайон ОУН. – С. 160–161;
Олещук І. Герої боролися до кінця / І. Олещук // Нація і держава. – 2005. – 26 липня – 1 серпня;
Його ж. Вшанування пам’яті героїв, що полягли під час розгрому друкарні крайового проводу ОУН
“Поділля” ім. Ярослава Старуха-“Стяга” / І. Олещук // Шлях перемоги. – 2005. – 10 серпня.


Догори
 Тема повідомлення: Re: Пам'ять про нескорених
ПовідомленняДодано: Сер лютого 15, 2017 12:21 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 138
Бофони: грошові документи ОУН і УПА
Авт.-упоряд. О. О. Клименко; За ред. В. М. Даниленка. – К.: Університет банківської справи Національного банку України, 2008. – 192 с., іл. ISBN 978-966-484-041-2

Текст майже аналогічний статті Клименка 2006р., але додано деякі обставини, прізвища.

Безпосереднім керівником друкарні був референт пропаганди Чортківського окружного проводу ОУН Мирослав Гук («Косач», «Старий», «В-16», «50-05», «І-606», «К-32» та «Д-27», мав також легальні документи на ім’я Мирослава Яворського). До операції «Вісла» М. Гук під псевдонімом «Григор» керував Перемишльським окружним проводом ОУН. Після прибуття в Україну він отримав призначення на посаду окружного референта пропаганди на Чортківщині замість «Зорича», який загинув 1946 р. «Косач» був не лише досвідченим організатором, а й художником-графіком, автором багатьох проектів робіт із повстанської тематики. Свої природні здібності художника він зумів розвинути, навчаючись на архітектурному факультеті Львівської політехніки, а потім керуючи технічною ланкою «Холодний Яр».
Окрім друкарні на теренах Чортківського окружного проводу ОУН, були ще дві мобільні технічні ланки, обладнання яких вміщувалось у двох валізах. Однією з ланок, під назвою «До зброї!», безпосередньо керував референт пропаганди крайового проводу ОУН Й. Поздик. Інша – ім. Петлюри (розташовувалась спочатку у Білобожницькому районі, а потім у Борщівському) була підпорядкована «Косачу» та надрайонному референту СБ Михайлу Ярчуку («Климу»).
Для реалізації своїх планів «Косач» за рекомендацією надрайонного есбіста «Клима» добрав здібного повстанця Володимира Гнибіду («Неплюя») з Борщівщини, який ще з дитячих років захоплювався різьбою по дереву, і дав йому завдання заготовляти грушеву деревину (після технологічної обробки її можна було використовувати для виготовлення дереворитів).
До цього «Неплюй» з весни 1947 р. очолював «техзвено» ім. Петлюри, яке опікувалося надрайонним провідником «Старим» та «Климом». На підпілля до своєї загибелі працював і старший брат «Неплюя» – Петро Гнибіда («Тарас»), який також знався в різьбі по дереву.
«Косач» та підпільники В. Вінтонів («Богдан», «Ясень»), В. Мельник («Хмель»), С. Гишка («Славко») і «Неплюй» налагодили випуск оунівської ідеологічної зброї – повстанських журналів «Хрін», «До волі», різнопланових летючок та відозв, які по конспіративних каналах зв’язку відправляли боївкам ОУН, що діяли на території Хмельниччини і Вінниччини. Ті, у свою чергу, намагалися поширити підпільні видання на Черкащину та Київщину.
Поряд із пропагандистськими виданнями для потреб повстанців, вони відновили випуск розробленого 1947 р. Кам’янець-Подільським окружним проводом ОУН безномінального бофона, який у варіанті 1949 р. набув форми номінальних – 50 і 100 крб., присвячених «Дню Української Зброї». На малюнку зображено атаку повстанців, які йдуть у бій під прапором, та наведені слова І. Мазепи: «Нехай вічна буде слава, що през шаблі маєм права». У горішніх кутах бофонів – дві дати: 1919 і 1949. Сюжет цього бофона органічно пов’язаний з однойменним публіцистичним твором Богдани Світлик (М. Дмитренко), опублікованому в часописі «Повстанець».
У тих важких умовах боротьби друкарню створювали буквально по крихті, з дотриманням вимог конспірації. Навіть незначний збій в її організації міг призвести до провалу. Бережанському надрайонному провіднику ОУН «Володимиру» вдалося розшукати 10 кг друкарського шрифту, який заховав його попередник «Юрко» в лісі біля с. Шумляни. Подав допомогу й крайовий референт пропаганди «Євген», виділивши кілька кілограмів шрифту із власних резервів.
Постачання друкарської фарби організував Чортківський районний провідник Григорій Кольба («Дарко»). Її купували в Чернівцях у спекулянтів. А провідник Копичинського районного проводу ОУН «Книш» у листопаді 1948 р. передав для друкарні 10 тис. крб., зібраних його людьми на бойовий фонд підпілля.
Окремі деталі для друкарських станків за кресленнями «Косача» замовили в селах Товстенького та Заліщицького районів. Згодом їх виготовили місцеві ковалі та столяри.
Місце для друкарні вибирали довго, адже йшлося про безпеку найгострішої зброї того часу. За рекомендацією підпільника «Хмеля», схрон побудували в господарстві Івана Мотички, жителя містечка Товсте, який працював завідувачем нафтобазою Кошилівської МТС. «Хмель» знав його не тільки як симпатика ОУН і свого односельчанина, а й довго та ретельно перевіряв останнього конкретними дорученнями. Мотичка час від часу давав притулок оунівцям, постачав підпіллю продукти харчування, гроші.
У радянських властей сім’я Мотички не викликала підозр завдяки, насамперед, біографічним даним. Господаря 1944 р. мобілізували в Червону армію, звідки 1945 р. звільнився через хворобу. Його дружина Марія Андріївна працювала ланковою колгоспу ім. Молотова, а донька Ореста, член ВЛКСМ, –коректором районної газети «Більшовицьким шляхом». У квітні 1948 р. Ореста Мотичко стала членом ОУН під псевдонімом «Ольга». Члени сім’ї Мотички не тільки допомагали підпільникам у конспірації, а й були позаштатними кореспондентами підпільних видань, оскільки володіли інформацією про соціально-політичну обстановку в районі.
Різьбярські роботи виконував підпільний митець «Неплюй», який водночас був керівником технічної ланки ім. Петлюри. Йому, як самоучці, спочатку було не під силу копіювати праці Н. Хасевича та П. Обаля. Про це можуть свідчити його перші невдалі копії 25 і 50 крб. бофонів «волинської серії». Однак за допомогою «Косача» він швидко опанував техніку виготовлення деревориту.
У цій друкарні 1950 р. виготовлено чотири однотипних грошових документи – 25, 50, 100 і 300 руб. та безномінальний бофон, що об’єднані темою «У Свято Героїв» і присвячені 12-й річниці від дня загибелі Євгена Коновальця.
Вони підкреслюють увесь трагізм становища підпільників.
На бофонах 25, 50, 100 і 300 руб. зображено тризуб у сяйві сонячних променів, до якого з обох боків тягнуться стрічки з написами: «Слава Україні» і «Героям слава!». Сонячні промені ніби висвічують центр малюнка, обрамлений своєрідною рамкою у вигляді серця. На передньому плані – могила повстанця з належними атрибутами: хрестом і вінком із дубового та лаврового листя, що символізують вічність і славу. Гілки берези, під якою могила, скорботно похилені. На задньому плані – ще одна могила. Ліворуч від рамки – три краплі сліз, що підкреслюють всенародне горе. Внизу малюнка – дата та номінал.

Вкладення:
бофони.jpg
бофони.jpg [ 176.07 Кіб | Переглянуто 686 разів ]


На передньому плані безномінального бофона, який реалізували населенню за 100 крб. (є відповідний напис олівцем на звороті), вміщено портрет Є. Коновальця у вінку. У горішніх кутах дві дати: «1938» і «1950», внизу під портретом ще одна дата «23.V», а далі напис: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш в боротьбі за неї».
Їх авторами були Чортківський окружний провідник ОУН М. Гук та підпільний митець «Неплюй», які передбачали свою долю.
У ніч проти 29 квітня 1951 р. неподалік с. Дуліби Золотопотіцького району оперативна група МДБ захопила «Косача» та есбіста «Клима». «Косач» устиг вихопити і кинути гранату, проте вона не вибухнула. На допиті вони змушені були розповісти про місце знаходження друкарні. А 2 травня в лісі біля с. Лещинці того ж району в засідку потрапив окружний провідник І. Сказинський («Крига»), котрий також повідомив усе, що знав про друкарню.
Працівники друкарні порушили підпільні вимоги конспірації. Замість того, щоб негайно покинути криївку до з’ясування ситуації з «Косачем», «Ясень» та «Хмель» три рази виходили на його пошуки, які закінчилися безрезультатно. Попри тривогу та невпевненість, вони все-таки повернулися в криївку, щоб зустріти там свою смерть.
7 травня 1951 р. емдебісти згідно з планом операції, розробленим заступником начальника відділу «2-Н» УМДБ старшим лейтенантом Свердловим та начальником Товстенького РВ УМДБ майором Биченко, зненацька оточили господарство Мотичків. Бійці військ МДБ знайшли вентиляційний люк криївки і запропонували оунівцям скласти зброю. Пролунало кілька пострілів та вибух гранати... Повстанці живими не здалися.


Догори
 Тема повідомлення: ЖЕРЦІ ІМПРЕЗИ
ПовідомленняДодано: Вів жовтня 17, 2017 9:26 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 138
Цей памфлет з'явився на світ 14 років тому.
Але з кожним роком його актуальність зростає.
Хто хоче- може прочитати повністю тут-
http://dontsov-nic.com.ua/vasyl-ivanysh ... i-imprezy/
Розміщую тут дуже короткий реферат памфлету Василя Іванишина

ЖЕРЦІ ІМПРЕЗИ

ІМПРЕЗІОНІЗМ (від імпреза – урочистість, святкування) – надзвичайно поширена в українському громадському і політичному житті практика, суть якої полягає в тому, щоб
1) виявлення, осмислення і розв’язання будь-якої проблеми підміняти святкуваннями;
2) не бути кимось, а видавати себе за такого;
3) не діяти, а робити враження, створювати ілюзію діяльності;
4) формувати громадську думку за допомогою імпрезіоністів.
Іноді імпрезіонізм виявляється як хвороба, що може вразити і звичайну людину – суспільно активну, але надмірно честолюбну. Симптоми: виникає нестримний потяг до імпрез, патологічна жадоба уваги, оплесків, похвал та слави і руйнівне узалежнення від них.
ІМПРЕЗІОНІСТИ – категорія істот, без яких не обходиться жоден публічний захід, жодне святкування і покликанням чи завданням яких є робити потрібне враження, імітувати діяльність та скеровувати громадську думку з головного на другорядне.
“КОЛИ”, “колики”, “кілки” (від “колишні”) – особи, які колись у той чи інший спосіб виявили себе у боротьбі з комуністичним режимом. Зараз вони успішно промишляють колишніми заслугами, про які невтомно нагадують громаді. Всіх їх об’єднує і відрізняє від справжніх борців і трудівників, героїв і мучеників те, що терновий вінець вони носять хвацько, як російську пілотку,– трохи набакир. За банку майонезу, зеленого гороху і кілограм гречки до свят вони готові легітимізувати як борця за національні інтереси будь-якого злодія.
“ГЕРИ” (“героїчні родичі“): ті, що самі не брали участі у визвольних змаганнях 40-50-х років, але є реальними або вдаваними нащадками таких. Найбільш численні серед них – “НЕБОЖІ”. Виділяються частим повторенням фрази “Моя тітка була зв’язковою УПА”. Ця фраза ні до чого не зобов’язує самих “небожів”, але виголошується ними, щоб присутні відчули обов’язок поважати (висувати, обирати, призначати на якусь посаду тощо) такого “породистого” колегу.
“ВІДУНИ” (від “відати“)- “ЧИТАЧІ”- переважно це колишні “бійці ідеологічного фронту”, які вчасно зіскочили з комуністичної платформи і стали “демократами” або прилаштувалися в команді когось із лідерів “демократіії”. За свою незаперечну заслугу і патріотичну винятковість мають те, що колись щось “таке” читали (переважно “Історію…” М. Грушевського), і ‘’ЗНАВЦІ’’- когось із відомих дисидентів чи хоча б їх родичів знали (часто – стежили за ними за дорученням КГБ).
“НЕБУВІСТИ” (від “не був“). Це колишні холуї та донощики різних радянських начальників і парторгів. Вони роками вислужували собі право вступити в КПРС, навіть стояли на негласній черзі, але з різних причин (процентна норма для службовців, хронічний алкоголізм, цілковитий моральний розклад, абсолютна і компрометуюча особиста і фахова нікчемність тощо) так і не змогли цього зробити. Їм нічого не залишається, як із гордістю публічно виголошувати: “Я ніколи не був у комуністичній партії!”
“ШМІРАКИ” – це “ЛЯПАКИ” (від ляпати язиком,заляпувати). Цілковиті нікчеми. Для пояснення своїх невдач і для того, щоб здаватися вищими від інших, вони роблять те, на що тільки й спроможні: мажуть дьогтем усе і всіх з метою принизити. І- “златоусти”: імпрезіоністи-інтелектуали. Характерні ознаки- “Я особисто проти нього нічого не маю, але люди кажуть…”, “От його хвалять, а насправді…”, “Що тут зробиш, як наш народ такий… “, “Бо ми, українці, такі є…”, “У нас, українців, такий менталітет…” Основне завдання шміраків – формування в українців комплексу меншовартості.
“НУДИСТИ” (від нудьгувати). Це ті, що знудьгувалися на імпрезах і зібраннях самих імпрезіоністів, стомилися від політичної бездіяльності, але самі не можуть придумати чогось такого, що допомогло б їм заволодіти увагою людей. При зустрічах мимохідь кидають фразу: “Знаєте, добре б якось зустрітися, поговорити. Бо треба би щось робити”. Звичайно, робити їм зовсім не хочеться, а от поговорити про потребу якоїсь діяльності вони завжди готові. Крім того, це чудова нагода прозондувати настрій і вивідати плани політично активного співрозмовника. Може пригодитися…
“ЯБУНИ” і “ЯБИСТИ”. Вони всім готові виписувати наряди на роботу, до всіх мають гострі претензії за відсутність радикалізму. Самі нічого не роблять, зате завжди незадоволені всім і всіма і голосно кричать: “ябуни” – “Як буде необхідність, то я й автомат візьму!”; “ябисти” – “Я би стріляв всіх підряд!”
“ЛИЗУНИ”, “ПРИЛИПАЛИ”, “ХВОСТИ”, “ШІСТКИ”, “ПЕРДУНИ”. Ознаки, майже всім імпрезіоністам і тому є насправді атрибутивними для цілого класу.
Є ще низка характерних ознак, які властиві їм усім
Надзвичайно діяльні, постійно заклопотані, завжди зайняті. Дуже квапляться, ніколи не мають часу,– про що можуть годинами розповідати кожному.
Палкі прихильники теорії “малих діл”. Але якщо творці і послідовники цієї теорії з ХІХ ст. через дрібні, справи намагалися утверджувати велику ідею, то для імпрезіоністів малі справи – це засіб ухилитися від боротьби за реалізацію ідеї, створюючи, проте, враження, ніби вони (і тільки вони!) якраз цим і займаються.
Політично різношерсті, але дуже активні. Усі вони – члени. Тобто перебувають у різних партіях, громадських об’єднаннях, комітетах тощо. Відмінні організатори ТВВ – товариств взаємного вшанування. Усі без винятку належать до таємного неформального ордену КВД – Куди Вітер Дме.
Обожнюють титули – теперішні або хоч колишні: аби тільки були якомога довші. І не тільки власні.
Постійно підкреслюють, що вони – патріоти.
Свого часу імпрезіоністи ґвалтом кричали, що вони демократи. Докричалися до того, що слово “демократ” стало новою лайкою. Щось подібне тепер відбувається із терміном “патріот’’.
Улюблена самоназва імпрезіоністів – “еліта” (інші, вужчі самоназви – “чолові діячі”, “видатні громадські діячі”, для дрібноти – “скромні трудівники на громадській ниві” тощо).
Їм постійно двоїться в очах, а тому багато що для них якесь двоїсте, “неоднозначне”: і Т. Шевченко, і Д. Донцов, і С. Бандера, і ОУН, і УПА, і “Тризуб” ім. С. Бандери, і волинська різня, і націоналізм, і національна ідея, і комуністичний режим, і “червоні”… Деякі навіть Святе Письмо сприймають лише частково. Те, чого не розуміють, вважають хибним і навіть шкідливим.
Часто хворіють на манію величі.
Ідейність імпрезіоністів виражається в тому, що здатні заковтнути, звести до свого рівня, спримітивізувати і продати будь-яку ідею, її носія і навіть цілу організацію. Мають дуже розвинений нюх на кон’юнктуру.
На цій підставі іпрезіоністів часто звинувачують у зрадництві, що вони обурено відкидають. І мають рацію.
По-перше, ніякої ідеї імпрезіоністи ще не зраджували, бо ніколи в жодну не вірили. Ідеї вони вибирають і змінюють, як люди одяг,– відповідно до політичного сезону (кон’юнктури).
По-друге, саме поняття зради для них недоречне: у ставленні до ідей і людей імпрезіоністи керуються не засадами моралі, яка для них не істотна і їм загалом не властива, а меркантилізму. Тому виправданими є будь-яке відступництво і зміна ідей та людей, якщо внаслідок цього є якийсь зиск.
За здобуті посади, становища тримаються міцно, як воші кожуха; пильно стежать, щоб їх не підсидів якийсь “побратим”-конкурент; мають у зв’язку з цим алергію на появу молоді у своєму середовищі.
Їхня улюблена справа – святкові заходи: річниці, похорони, ювілеї. Бояться живих, зате дуже люблять мертвих, залюбки влаштовують різні імпрези на їх честь і вихваляють їх за відданість ідеям. Цікаво, що це зовсім не заважає їм із таким же завзяттям невтомно паплюжити нинішніх носіїв цих ідей.
Їхні улюблені заняття – наради, засідання, зустрічі із заїжджими імпрезіоністами, колективні заяви, поїздки по історичних місцях, колективні фото (знають, що самі вони – ніщо, тому фотографуються завжди біля чогось чи з кимось). А ще– люблять творити різні штаби, координаційні ради, комітети– щоб здаватися суспільно і політично значущими.
На публічних заходах мріють потрапити в президію або бути згаданим у доповіді. Щасливі, якщо вдається виступити.
Їхня справжня стихія – банкети і заключні фуршети: є золота нагода виговоритися і похвалити себе й один одного. Тут вони – віртуози: за кілька хвилин їм вдається розхвалити як святого навіть закінченого негідника.
Дуже люблять “волю” (яку завжди вижебрують у того, хто править і може їм щось дозволити) і панічно бояться Свободи, за яку треба боротися.
Сумлінно облікують свої заслуги. В автобіографічних виступах імпрезіоністи схильні до поетизації – із використанням засобів гіперболізації, драматизації, героїзації.
У справах особистих імпрезіоністи – винятково злопам’ятні і мстиві, але – обережні.
Принципові прихильники безпринципної єдності, яка замінює їм ідейність. У справі консолідації вони – сповідники кількісного, а не якісного підходу, а тому єднатися готові з ким-завгодно, навіть з явними слугами сатани,– аби було більше, а вони – зверху.
В принципі не здатні до боротьби “на вертикалі”: за ідеї, за високі ідеали, за права нації, за національну сутність держави, за народоправну систему влади тощо,– на таке спроможні тільки борці-революціонери, тобто націоналісти. Доступна для них тільки боротьба “у площині”, на їхньому рівні: за посади і мандати, за якісь соціально-економічні крихти з панського столу, за частковості та дрібні поступки влади, які ніяк не змінюють бездержавного і підневільного стану нації.
Будь-яка політична перемога під керівництвом імпрезіоністів не тільки не приносить громаді і нації нічого доброго, але й шкодить, бо розчаровує і знеохочує народ до боротьби. Особливо багато про це могли б розповісти галичани, чиї грандіозні перемоги на початку 90-х років і на виборах 2002 року імпрезіоністи з великою вигодою для себе розпродали оптом і вроздріб…
Кожна влада (навіть із імпрезіоністів) позавладних імпрезіоністів зневажає й остерігається, але терпить, голубить і зрідка підгодовує: обдурити, наркотизувати чи збаранізувати громаду без них практично неможливо.
Майже всі імпрезіоністи ходять до церкви – особливо на святкові Богослужіння (імпреза!), практично кожен із них – обов’язково православний чи греко-католик, що вони постійно підкреслюють.
Мають своєрідне розуміння Бога і Божих можливостей. Зокрема, їх неможливо переконати, що Бог всюдисущий і всевидящий: вони глибоко вірують у те, що Він бачить на Богослужінні тільки передніх, а тому завжди з усіх сил протискаються ближче до священика.
Дуже люблять судитися, переважно – за образу честі та гідності. Кожного разу це заганяє суддів у глухий кут і вони починають сприймати звинуваченого як чудотворця: йому вдалося принизити те, чого в імпрезіоніста-позивача ніколи не було.
Суди потрібні їм із трьох причин: по-перше, можна одержати документальне підтвердження, що честь і гідність у них таки є; по-друге, можна розжитися на матеріальну компенсацію; по-третє (і це головне!), уже завдяки самому факту суду імпрезіоніст привертає до себе увагу громади.
Імпрезіоністи дуже люблять говорити про свою роль і зусилля у формуванні національної еліти. Коронна їхня фраза: “Ми повинні творити нашу українську еліту”. По-перше, злітає вверх авторитет ініціаторів такої шляхетної справи, тобто імпрезіоністів, які це виголошують. По-друге, якось само собою розуміється, що той, хто формує майбутню еліту (або збирається це робити),– безсумнівно, сам уже належить до еліти.
Однак було б великою помилкою шукати корені імпрезіонізму в національному характері українців.
Насправді вони – результат української бездержавності, підневільності, цілеспрямованого чужинецького впливу та багатосотлітньої антиукраїнської селекції.
Імпрезіонізм,– явище всеукраїнське: поширене як на всіх українських землях, так і в місцях розселення українців по цілому світі. Закономірно, що цей тип – “національно-дефективний, скалічений психічно, духово” (Є. Маланюк) – зосереджений переважно в Україні.
Іпрезіоністів зустрічаємо, отже, на всіх рівнях – від села до столиці. Найбільш помітні та влізливі – містечкові та районні, однак – тільки в місцевому середовищі.
У суспільній поведінці для імпрезіоністів властива сезонність: вони особливо активізуються з наближенням виборів. Тут їхнє завдання – роздути чергову безідейну жабу до розмірів високопатріотичного трудяги-вола.
Основний агітаційний метод імпрезіоністів – катастрофізм (“Як не виберете мене /нашого/, то все: кінець світу, Україна пропаде негайно!”).
Крім того, вибори переконують, що наші імпрезіоністи – непомильні. У разі невдачі вони завжди легко знаходять винного і невтомно переконують і самих себе, і громаду, що все лихо – саме від когось, поганого, а не від них, хороших.
1 серпня 2003 р.


Догори
ПовідомленняДодано: П'ят жовтня 20, 2017 10:48 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 138
Ця розвідка була опублікована у газеті «Колос» за 11 серпня і 1 вересня 2017 р. останньою (9, 23 червня, 7, 21 липня ) в серії розвідок під заголовком «ЗРОДИЛА ГЕРОЇВ ЗАЛІЩИЦЬКА ЗЕМЛЯ».

«Червоніє сніг на сонці- лежать наші оборонці».

16 лютого 1945 року більшовицькі війська чисельністю більше тисячі бійців почали масову облаву на села південно- східної частини Заліщицького району в зв’язку з високою активністю сил ОУН і УПА.
Вранці цього дня понад 200 повстанців опинилися в оточенні біля села Щитівці. Відступати їм було нікуди. Єдиним порятунком залишалося іти на пробій. Значну частину оточених становили юнаки 1927 р., які ухилилися від призову в ЧА. У цьому бою юнацтво повторило подвиг героїв Крут.
По переказах очевидців загинуло більше 70 повстанців, серед них дві дівчини.
Нами встановлено імена 34 повстанців. Називаємо їх імена-
1.Борсук Савина Андріївна с.Дзвиняч, чл.. ОУН, зв’язкова УПА. Загинула 17.02.1945 р. біля с. Щитівці.
2.Волощук Іван Михайлович 1924 рн. с.Щитівці. Загинув тоді ж.
3.Загарія Михайло Андрійович 1927 рн. с.Щитівці загинув тоді ж.
4.Андрушко Петро Васильович 1927 рн. с.Синьків пс.’’Дуб’’ загинув тоді ж.
5.Ганусєвич Йосип Олексійович 1927 рн. с.Синьків пс.’’Богдан’’ загинув тоді ж.
6.Костинюк Йосип Васильович 1927 рн. с.Синьків пс ‘’Кривоніс’’ загинув тоді ж.
7.Марусяк Петро Васильович 1927 рн. с.Синьків загинув тоді ж.
8.Костинюк Петро Васильович 1910 рн. с.Синьків станичний ОУН пс. ‘’Ліщина’’ загинув тоді ж.
9.Оробко Іван Васильович 1927 рн. с.Синьків пс.’’Ворон’’ загинув 16.02.1945р біля с.Щитівці.
10.Танащик Василь Миколайович 1927 рн. с.Синьків пс.’’Соловей’’ загинув 17.02.1945 біля с.Щитівці.
11.Танащук Степан Іванович 1927 рн.с.Синьків пс’’Трава’’ загинув тоді ж.
12.Ярусєвич Григорій Іванович 1927 рн. с.Касперівці загинув тоді ж.
13.Макух Михайло Федорович 1927 рн. с Дунів підірвався гранатою і криївці тоді ж.
14.Макух Микола Данилович 1927 рн. с. Дунів загинув тоді ж.
15.Макух Петро с.Дунів загинув разом з повстанцями у криївці тоді ж.
16.Бичок Василь Іванович 1925 рн. с.Костільники загинув тоді ж.
17.Вігілюк Іван Петрович 1927 рн. с.Лисичники тоді ж.
18.Гуменюк Володимир Іванович 1927 рн. с.Кулаківці загинув тоді ж.
19.Гліган Михайло Миколайович 1927 рн. с.Кулаківці загинув тоді ж.
20.Оробко Федір с.Кулаківці загинув тоді ж.
21.Сопівник Петро Йосипович 1922 рн. с.Кулаківці тоді ж.
22.Серновський Дмитро Іванович 1927 рн. с.Кулаківці тоді ж
23.Серновський Михайло Васильович 1924 рн с.Кулаківці тоді ж
24.Присяжнюк Василь Іванович 1922 рн. с.Кулаківці тоді ж
25.Ковбель Дмитро Іванович 1923 рн с.Винятинці тоді ж.
26.Круцяк Микола Юрійович 1921 рн. с.Ворвулинці повітовий провідник ОУН пс’’Супрун’’ тоді ж.
27.Копичинський Іван Дмитрович 1921 рн. с.Ворвулинці тоді ж.
28.Чорний Павло Михайлович 1918 рн. с.Винятинці зв’язковий УПА ймовірно тоді ж.
30.Равлюк Михайло Васильович с.Новосілка тоді ж.
31.Шкільнюк Іван Адамович с.Новосілка пс.’’Марко’’ тоді ж.
32 Шкільнюк Андрій Адамович с.Новосілка станичний ОУН тоді ж.
33.Дольницький Антон Васильович 1923 рн. с.Зозулинці провідник юнацтва пс.’’Риса’’ тоді ж.

На місці бою біля с.Щитівці стоїть хрест, на якому написано- ‘’Тут спочивають Макарій Омелян пс. ’’Богунець’’ і Курдидик Богдан пс. ‘Дік’’ з села Бовшів Івано-Франківщини та 74 невідомих героїв УПА.
З виявленої і опрацьованої нами інформації відомо, що Курдидик Богдан народився у с.Бовшів Рогатинського р-ну на Станіславщині, і загинув 17.02.1945 р. у бою на посту надрайонового референта СБ Чортківської округи. Разом з ним загинув і його охоронець.
Обласна рада оголосила 2017 р роком УПА. Можливо хоч у цьому році ми, згадаємо дітей заліщицької землі, які загинули за волю України в той страшний час і поставимо біля хреста на місці бою додаткову плиту з іменами полеглих.
Вони віддали за волю України своє життя і нічого не просять крім щирої молитви і пам’яті.

‘’А кат червоний точно розвідав - і їх довкола окружав’’- так співали у наших селах про цю страшну подію у ті далекі 50-і роки.

Ми поставили собі за мету з’ясувати: чи була це фатальна випадковість, чи можливо було вийти з оточення і чи є матеріали про цей бій у архівах. Вияснилося таке:
Питання про знищення УПА, яка чинила збройний опір московській каральній системі, стояло на контролі і в Москві, і в Києві і навіть у Чорткові (тоді обласний центр Тернопільської області). 10 січня 1945 року ЦК КПБ(у) прийняв постанову «Про посилення боротьби з українсько- німецькими націоналістами в Західних областях України». 20 січня 1945 року у Чорткові була проведена нарада партійно-радянського активу та співробітників каральних органів, в якій взяв участь М.С.Хрущов. Він вимагав діяти рішучіше і застосовувати всі можливі методи боротьби. Серед іншого він запропонував розширити агентурну роботу, запровадити в селах систему кругової поруки жителів, зобов’язати селян повідомляти органи радянської влади, хто надає нічліг бандерівцям, постачає їх продовольством і т. д…. Введено систему матеріального заохочення. Про це можна прочитати у 44-му томі Літопису УПА. Від 25 січня 1945 року вводилася щоденна звітність про хід боротьби з бандитизмом.
Партійні керівники і беріївські людолови називали борців за волю України бандитами і українсько-німецькими буржуазними націоналістами. «Братня» Москва надала практичну допомогу - два окремі стрілецькі батальйони військ НКВС були задіяні у прочісуванні і знищенні українського підпілля південно-східної частини Заліщицького району.
Цитуємо документ мовою оригіналу:
174 отд. стр батальон.
16.02.45 г. подразделениями батальона при проческе с.Синьково (8020) Залещикинского (так в оригіналі) района задержано 2 бандпособника, 1 человек, уклонившийся от призыва в КА (Красную Армию) и 1 человек, подлежащий фильтрации, разрушено 17 схронов. Изьято: 4 гранаты и одна пишущая машинка.
187 отд. стр. батальон
18.02.45 г. подразделениями батальона при проческе с.Дунив, Щитовцы (9010) Залещикинского района убито 13, задержано 19 бандитов, 11 бандпособников, 24 уклонившихся от призыва в КА и 18 человек, подлежащих фильтрации.
Трофеи: винтовок - 4, автоматов - 5, пистолетов - 4, клинок - 1, бинокль - 1, пишущая машинка -1, гранат - 7, патронов - 620, и изьято три склада с имуществом. Кроме того, 1 с.р. (стрелковой ротой) в с.Дунив (9000) обнаружен схрон с 6 бандитами, из которых 3 бандита, не желая сдаться, застрелились: куренной атаман ''ЛЫСИНА'', сотенный ''ДУБ'' и политреферент ''ГРАБ''. Остальные три бандита сдались. Изъяты документы, ордена, медали и вооружение.
Всего 174 и 187 осб (отдельными стрелковыми батальйонами) при проведении операции в Залещикинском районе за 18 февраля с.г. (сего года – тобто 1945-го) убито 16 бандитов, задержано 24 бандита, 11 бандпособников, 25 уклонявшихся от призыва в КА и 19 подлежащих фильтрации. Наши потери - убита одна лошадь.
Ми навмисне не виправляли ні граматичні помилки ні військові терміни, тільки одне уточнення - в УПА не було отаманів, звання командира куреня (тобто курінного) було визначене іншою системою. Про результати операції 17 лютого в зведенні нічого не сказано- тільки про облави і прочісування сіл.
Один з вищих чинів НКВС, оцінюючи роботу підлеглих, сказав так: «Наши НКВДисты работают крепко. Есть метелка и решето. Метелкой сметем, решетом просеем. Останется крупное и здоровое зерно для Советского Союза.''
Від часу бою під Щитівцями минуло 72 роки. Вже 26 років ми живемо в незалежній Українській Державі. Майже не залишилося свідків цієї трагедії. На місці кривавої трагедії стоїть тільки хрест, на якому написано 2 прізвища, а решта невідомі. Нам спадає на думку - чого в нинішніх реаліях більше - пам'яті чи безпам'ятства, справедливості чи байдужості. Вони загинули за нашу волю. У кожного з них було ім’я, прізвище і місце народження. У 2017 році - році УПА можна і треба поставити на місці бою плиту з іменами полеглих. Пам'ять про полеглих за волю України завжди для нас свята.
Вічна їм слава!


Догори
 Тема повідомлення: ВОСКРЕСАЮТЬ ТАМ, ДЕ Є МОГИЛИ
ПовідомленняДодано: Нед жовтня 22, 2017 4:05 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 138
Вкладення:
01 рай земний комбі.JPG
01 рай земний комбі.JPG [ 107.61 Кіб | Переглянуто 101 разів ]

Передісторія
На початку лютого 1945 р. місцева і вживлена агентура НКВС доповідала про значну активність ОУНівського підпілля у віддаленому від опорних пунктів влади і каральних органів районі Заліщанщини (Винятинці, Касперівці, Щитівці, Кулаківці, Городок, Дунів, Вигода,Синьків, Костільники, Зозулинці- незвично велику кількість керівників ОУН і УПА районного і надрайонного рівня, озброєних юнаків 1927 р.н.
Нами не знайдено покищо архівних документів, які б освітили ситуацію подробніше- ні ОУН, ні НКВС.
Опираючись на опубліковані і ще не опубліковані свідчення, спогади учасників,сучасників та їх потомків, можна стверджувати, що у Щитівцях, Кулаківцях, Дуневі та околицях було зосереджено значну кількість членів ОУН та юнаків 1927 р.н., які підлягали скорій мобілізації в РСЧА (Їх планувалося вивести чи в Циганські ліси для переправки на Волинь, чи через Буковину- Станіславщину в Чехословаччину). Було організовано якийсь первісний вишкіл- на це вказує значна кількість командного складу району та надрайону ОУН. Є свідчення, що готувалася якась конференція чи нарада.
Про присутність якихось підрозділів УПА свідчень не знайдено. Відомо, що курінь УПА «Бистрого» (Хамчука) після бою у Червоногороді знаходилася у Садках- Хмелеві у 30 км.. Ми не знаємо, чи сотенний ‘’Калина’’, який загинув у криївці в Дуневі при облаві, привів назад і розосередив по місцях проживання зведену борщівську сотню СКВ, яка була сформована і брала участь у бою у Червоногороді, чи вона влилася як поповнення в сотні куреня ‘’Бистрого’’.
У Циганських лісах (звиш 30 км.) із новобранців південних районів формувалася зведена частина УПА під командуванням ‘’Бистрого’’(Бєлінського) для рейду на Волинь.
Ймовірно дві події підштовхнули каральні органи до рішучих дій-
1. При прочісуванні с. Шупарка 16 лютого було виявлено і ліквідовано значну групу молодих озброєних юнаків, які згуртовано вчинили опір карателям і спробували організовано відступити в ліс на Пн-Сх від села, де і була знищені засадою НКВС.
2. У Кулаківцях було викрито і ліквідовано вживленого розвідника- агента НКВС.
До операції було задіяно значні сили- райвідділ НКВС, «істребки»( а значну частину особового складу в них становили поляки), «гарнізонники» і підрозділи 174( 1 і 3 роти з 09.44 Чортків і Борщів, 299 і 151‘’штик’’, к-н Паталахін та л-т Гушін, та 2 рота з 12.44, 129 ‘’штиків’’, л-т Подголін) та 187(З 23.01 дислокація- Мельниця-Подільська, 400 ‘’штиків’’, к-н Макаров) окремих стрілецьких батальйонів 21 та 18 стрілецьких бригад військ НКВС (найбільш вишколені і досвідчені ’’людолови’’).
Операція тривала кілька днів- 16 лютого- почалася зачистка і стискування «кільця» з боку Синькова, 17 лютого- основні сутички довкола Щитовець і найкривавіша фаза в Млинівці (урочище на північній околиці Щитовець) і довкола, 18 лютого- остаточна зачистка Дунева і Щитовець.

Вкладення:
02-04-05 до реконструкції в.JPG
02-04-05 до реконструкції в.JPG [ 99.63 Кіб | Переглянуто 101 разів ]


Історія
Доля, випадок занесли нас у Щитівці, в Млинівку, до цїєї могили 5 липня ц.р.
Виникло просте питання- чому всі невідомі крім 2 уродженців Підкарпаття?
Три місяці напружених пошуків.
Одна очевидна обставина посприяла відновленню імен- всі вони відомі.
У друкованих виданнях (починаючи з т.3 циклу «За тебе, свята Україно» Н.Мизака). У селах. У пам’яті сучасників подій. У пам’яті потомків учасників подій.
Могила існувала сама по собі, імена- осібно в навколишніх селах. Треба було тільки пересіяти.
Вдалося встановити контакти з сучасниками подій, їх потомками в Канаді, під Львовом, на Станіславщині.
Перший результат- 34 прізвища 34 Героїв Визвольних Змагань повернулися із небуття.
35- сотенного «Калину»- не вдалося відстояти- офіцер РСЧА, росіянин.
Їх імена викарбувано на двох додаткових гранітних плитах.

Вкладення:
03-11 після реконструкції.JPG
03-11 після реконструкції.JPG [ 152.96 Кіб | Переглянуто 101 разів ]


Продовження- в наступному пості.


Догори
 Тема повідомлення: ВОСКРЕСАЮТЬ ТАМ, ДЕ Є МОГИЛИ
ПовідомленняДодано: Нед жовтня 22, 2017 4:17 pm 
Офлайн
Активний учасник форуму
Аватар користувача

З нами з: Сер грудня 04, 2013 12:58 pm
Повідомлень: 138
Подія.
12 жовтня ( у зв’язку з напруженою програмою заходів на Покрову та неділю після Покрови) відбулося ОСВЯЧЕННЯ РЕКОНСТРУЙОВАНОЇ МОГИЛИ на місці захоронення ЧАСТИНИ тих, хто загинули у нерівних боях біля цього місця, СИМВОЛІЧНОЇ могили тих, хто загинув у ці дні 15-18 лютого 1945 р. у околицях Щитовець, Дунева, Кулаковець, Синькова, Касперовець, Костільників, Винятинець.
На вже давно існуючій могилі встановлено дві кам’яних плити з прізвищами Героїв.

Вкладення:
12-13 жителі навколишніх сіл, громадськість.JPG
12-13 жителі навколишніх сіл, громадськість.JPG [ 142.27 Кіб | Переглянуто 101 разів ]


Незважаючи на будний день напруженої для сільських жителів золотої осені, дія привернула увагу і заставила залишити буденні клопоти достатній кількості жителів Щитовець і навколишніх сіл, ветеранів ОУН, учасників АТО, нащадків Героїв. Не оминули увагою дію представники влади та народні обранці.

Вкладення:
06-07-08-10 ветерани ОУН.JPG
06-07-08-10 ветерани ОУН.JPG [ 225.13 Кіб | Переглянуто 101 разів ]


Чин освячення здійснили священники навколишніх сіл на чолі з деканом УГКЦ. Продовженням цього ритуального дійства були виступи учасників зібрання- ветеранів ОУН, учасників АТО, потомків полеглих, представників громадськості, влади та народних обранців, прикрашені виступами місцевої самодіяльності.

Вкладення:
14-15 колективи самодіяльності.JPG
14-15 колективи самодіяльності.JPG [ 160.01 Кіб | Переглянуто 101 разів ]


Пошук не закінчено- на плитах ще досить вільного місця і додатковий список росте.
ПОШУК ТРИВАЄ!


Зовсім інша передісторія

На жаль і здивування у своєму повідомленні у соцмережі Фейсбук народний депутат сплутав події- Щитівці- 45 і Блищанку- 44, Млинівку і Ярмівку, ОУН і УПА.

https://www.facebook.com/Oleg.Barna.Off ... 2050844847

Тому уточнюю-
В 9 кілометрах від урочища Млинівка на північній околиці Щитівців майже на північ знаходиться Ярмівка- урочище біля східної околиці с.Блищанка Заліщицького р-ну.

У травні 1944р. там базувалася на постої сотня УПА ‘’Сіроманці’’.
Формувалася і школилася учбова сотня УПА чи рій- з місцевого поповнення.
18 травня 1944р. на сотню УПА почався наступ запасного стрілецького полку РСЧА ( Блищанка знаходилася у фронтовому тилу 1УФ).
Сотня ‘’Сіроманці’’ після успішного, але нерівного бою з переважаючими силами ворога відступила, завдавши значних втрат наступаючим, але втративши при цьому частину особового складу вбитими і розсіяними по околицях між Блищанкою і Мишковом.
Нелюдська гримаса долі- переважна більщість наступаючих була також українцями з Вінничини та Хмельниччини, насильно мобілізованими в РСЧА місяць-два тому.

У 1991 р. силами небайдужих з с.Лисичники на місці оборони було встановлено дубовий пам’ятний хрест.
У 2004 р. з ініціативи потомків з с.Касперівці на місці дерев’яного встановлено кам’яний хрест.


Догори
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему  Відповісти  [ 21 повідомлень ]  На сторінку Поперед. 1 2

Часовий пояс UTC+03:00


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: 1 і 0 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Перейти:  
cron

Працює на phpBB® Forum Software © phpBB Limited
Український переклад © 2005-2014 Українська підтримка phpBB