Пасіка Михайла Шевчика. Ліжко-вулик

Пасіка Шевчика Михайла Михайловича 01.05.1959 року народження с. Новосілка, Заліщицького району, Тернопільської області, Україна, розміщена на дуже гарній мальовничій території.

Така проста і водночас чарівна хвірточка відкриває кожен день стежку до пасіки Михайла.

При вході росте кущ калини – це символ України.

Невеличкий ставок розділяє два ряди вуликів. Один ряд розміщений на греблі, а інший на невеличкому пагорбі, вище ставка. В ставку водиться простий і дзеркальний короп, амур, товстолобик. Над ставком ростуть молоденькі голубі ялиночки, а поміж них кущики верби, а також різноманітні квіти, що квітнуть з ранньої весни до пізньої осені. Це медоносні культури: Фацелія, розторопша, простий будяк, стрхополох, малина, смородина, червона пожичка, велетенський соняшник а також мальви.

Восени, коли в лісі йшла рубка, друзі Михайла побачили бджоли в дуплі дуба і в дуплі акації. Дерева зрізали, а там де були дупла обрізали і допомогли перевезти до нас на пасіку. Спочатку Михайло хотів перебирати бджоли, але я не дозволила.

Ми розмістили природні вулики поряд з іншими і любувалися роботою лісових бджіл. Я побачила велику різницю між бджолами. В дуплі дуба дружньо працювала миролюбна світло-жовта бджола, а в дуплі акації зовсім інша порода темніша, світло-коричнева. До пізньої осені ми спостерігали за роботою цих бджіл. Вони принесли велике нам велике задоволення, а також людям, які відвідували нашу пасіку.

Любов до бджільництва у мене набута, я вчилася працювати на пасіці, а у мого чоловіка Михайла любов до бджільництва династійна, це в нього в крові, від діда-прадіда, а особливо від батька Михайла, якого на жаль вже немає в живих.

В 20-х числах вересня 2012 року на свято «Михайлове чудо» виповнилося 30 років нашої першої зустрічі, нашої праці в бджільництві. Тому Михайло попросив священика і друзів посвятити капличку, яку збудував за допомогою майстрів у пасіці. І встановив статую Ісуса Христа. Свята літургічна відправа на пасіці звеселила нашу родину. Михайло кілька днів біг до пасіки і каплички як на крилах, і з усмішкою на устах незважаючи на свою тяжку недугу, якою хворіє з 10-ти років. Я з впевненістю можу сказати, що така маленька комаха, як бджола лікує «цукровий діабет» – тяжкої форми.

Багато років на День Незалежності по запрошені управління с/г і асоціації пасічників, сім’я Шевчиків приймає участь у виставці продуктів бджільництва на центральній площі м. Заліщики. Також Михайло вивозить скляний вулик з бджолами. Особливо діти тягнуть за руки своїх батьків подивитися і поспостерігати за бджілками, яких добре видно через скло.

Девіз нашої сім’ї в бджільництві: «Моя сім’я і бджоли – це моє життя і хобі». Цей плакат кожен рік збільшується, діти підростають з пасікою, а для нас залишаються спогади – найбільших медозборів 1,5 тонни, найбільша кількість бджолосімей – 115.

Багато років підряд на День Незалежності в Заліщиках нас пасічників було з продукцією бджільництва кілька сімей. Минулого 2012 року лише ми вистояли на пекучому сонці з своєю рекламою.

Правда, було дуже приємно коли до нашого столика підійшли з адміністрації пан Барчук О.О, Бенев’ят В.С., Сопівник В.С., Навольська та інші. В розмові з великим керівництвом я під настроєм розказала про вплив ліжка-вулика на мужчин. Тому фотограф не пропустив свій момент, вийшли дуже гарні  фотографії з керівниками адмінапарату. Мій хворий чоловік, так як і його покійний батько в минулому, радіє навіть тим, що з ним розмовляють про бджільництво. Люди династії пасічників всю розмову – закінчують мовою про бджоли. Тому, що це їхнє життя.

А також Михайло виготовляє багатосімейні вулики, в яких добре зимують бджоли. Він має свої таємниці виготовлення таких вуликів від свого батька і аж тепер реалізував прохання своїх родичів.

Дощичка за дощечкою, цвяшок за цвяшком збудував і подарував Михайло своїй старшій дочці Свєті – 5-ти сімейний вулик, для Мар’яни – молодшої дочки – 7-ми сімейний, для дружини Галини 6-ти сімейний, і для онучки Роксолани 7-ми сімейний.

Зимою 2012 року Михайло задумав збудувати ліжко-вулик з 6-ма сім’ями. Чому не зробити собі вулик для оздоровлення? Адже хворіє вже 43 роки. Жоден майстер не взявся за цю роботу. Бо знає характер Михайла – людина відповідальна і вимагає свого, що хоче і як задумав. Довго обдумував, креслив, підраховував, аж порада з дружиною допомогла.

От обоє все закупили, збивали, обпилювали, шліфували, лакували і результат очевидний – вдалося. Радіють діти, онучка, престаріла мати Марія, яка втратила батька свого на початку ВВв і ми з Михайлом задоволені своєю працею.

Вулик-ліжко є і у нас, таке ж у нашого президента Януковича В.Ф. Звичайно не такий комфортабельний але модніший на більше сімей, значить і оздоровитися буде змога скоріше.

Перше відчуття отримав Михайло, потім дружина, діти, родичі, друзі, знайомі.

Вечором, коли стомлена, іду спочатку в вулик на 1 годину, на дві, а потім до хати до дітей. То дочка і каже: «Мамо, я знаю де ви були – в вулику». А звідки знаєш – бачила? Ні. Ви пахнете – медом, прополісом, воском. Так, кажу я. Я навіть чую на обличчі і руках і тілі, ніби маску я отримала. Ніби мене хто забальзамував.

Першою пацієнткою була моя знайома Таня з Золочева з своєю дочкою Мар’яною.

Цілий серпень у нас на оздоровлювалась Наталка З Золочева з Настусею. Наталка навіть ночувала в вулику. Вона так міцно там спала, що я придивлялася чи вона дихає. Вона була після тяжкої аварії, в неї було забиття шийного відділу позвоночника, приїхала голову не повертала, ледь ногами ступала, від’їжджала здорова. Її слова є на відео. Нам запам’яталося, що Наталка привикла спати в вулику, це тривало 1 місяць, а до ліжка в кімнаті було привикнути важко.

Бджільництво несе здоров’я для людей. Тому, хто має можливість примножувати цю галузь – робіть це. Дяки від односельців, районних, обласних керівників, депутатів, міністрів, президентів. Радійте своїми здобутками сім’ями і дякуйте Богові і бджолі, що є на світі така маленька комаха, яка дає таку цінну продукцію для оздоровлення найрозумнішої істоти на землі – людини.

Відчуття бджолиної вібрації – це не що інше, як гіпноз. І бджолиний гіпноз позитивно впливає на людину, заспокоює її, ніби забирає негативну енергію, а також дає натхнення працювати сильніше, ніжніше і з любов’ю.

Шкода одне, що установи, підприємства, агрофірми, міністерства не займаються плануванням, бюджетом, фінансуванням на розвиток бджільництва. На Україні бджола виживає за рахунок  «любителя». Ніхто не має планування для вирощування культурних медоносних рослин, таких як фацелія, гречка, буркун та інші. В кінці 80-х на початку 90-х років Заліщицький район, при керуванні Боднаренка займав перші місця по вирощуванні гречки. Тоді я і захищала свою дипломну роботу в Кам’янець-Подільському с/г інституті на тему: «Оптимізація розміру точків на розміщення пасік в Заліщицькому районі Тернопільської області по виробництву насіння ріпаку та гречки».

Михайло теж отримав освіту і йому присвоєна кваліфікація пасічники в Республіканському учбово-промисловім комбінаті по бджільництву МСГ УССР 01.02.1986 р.

За великі роки роботи в бджільництві Михайло отримав грамоту в серпні 2008 року «За популяризацією передових досягнень бджільництва та активну участь в роботі районної організації пасічників та з нагоди Дня пасічника.

Перед цим, літом, Голова Правління Заліщицької районної організації пасічників Вікирчак О.К. організував семінар пасічників району на пасіці Михайла.

Після ознайомлення з пасікою та обговорення всіх важливих питань та відповідей про роботу Шевчик М.М., 15 пасічників закінчували своє обговорення за довгим столом на природі.

Всім сподобалося, а також дуже посмакували пасічникам вареники, які доносили на стіл маленькі батькові помічниці 7-ми і 5-ти років – Мар’янка – дочка і Роксолана – онучка.

Неодноразово була організована Тимчуком І.М. – головою Заліщицького управління с/г поїздка в Тернопіль на ринок для передсвяткової продажі продуктів бджільництва.

Мені принесло задоволення спілкування з людьми, рекламування ліжка-вулика, якого я мала на фотографіях, а також всі  оглядали скляний вулик-рійничку з бджолами. До нас підходили і розмовляли наш голова райдержадміністрації Барчук О.О. та Хоптян Валентин Андрійович з усіма своїми керівниками.

Є бажання, щоб більше пасічників нашого району, а також обласні брали участь у таких виставках-продажах. Нехай учиться молодь, нехай перебирає досвід від старшого покоління, бо ми не вічні. Професія пасічника не така уже й легка і не все мед – солодкий, але це робота на природі, а продукти бджільництва – лікувальні. Оздоровлюйтеся самі і оздоровлюйте інших

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus