Справжнім символом Заліщик періоду польського панування протягом міжвоєнного часу був чоловік, якого усі називали Янко Покутник (справжнє ім’я, імовірно, Ян Ільчатин). Відомо, що до Першої світової війни цей чоловік оселився поблизу греко-католицького храму, а згодом – поряд із костелом Святого Станіслава.
Це була загадкова постать, адже точні ім’я і походження його ніхто не знав. Мав сиве волосся і довгу густу бороду (так його описав сучасник Юзеф Юзва). Сидів на кам’яній лавці під стіною костелу. Ходив завжди одягнений у лахміття, але від будь-якого одягу, що йому давали люди він відмовлявся. А якщо й приймав такі дари, то спершу цілу одежину рвав на шматки, зв’язував їх шнурівками, а потім накидав на себе і так носив. Як правило спав в сараях біля худоби, а під час війни, часто ночував у парафіяльному залі. Харчувався за рахунок милостині. При собі у нього був клунок рваного одягу. До війни у свята, в п’ятницю і суботу в єврейських хатах запалював вогонь.
Він знав українську, польську і румунську мови, але не був балакучим. На спроби почати бесіду про своє життя відповідав: «Навіщо вам це?» Або, порившись у своєму ганчір’ї, діставав палицю і запитував: «Паничу, може це вам знадобиться?» Навіть на запитання священика «Янечку, як ти називаєшся?» він відповідав ухильно.
Стосовно цього загадкового старця костельний органіст Юзеф Юзва припустив, що той прийшов з Буковини, убив свою матір і сам призначив собі покуту (від того і прізвисько «Покутник»). Але це тільки імовірно. За іншими даними, він народився 1870 року, походив із Жучки (нині – окраїна Чернівців), був власником великих маєтків і відбував покуту за вбивство брата із заздрості за свою жінку. Третя версія – убив своїх батьків за поле, яке вони несправедливо поділили.
Попри те, що Янко неохоче фотографувався із заїжджими туристами, його образ вдалося увіковічити польському театральному художнику Станіславу Яроцкі. Картина одержала першу премію крайової виставки у Познані 1929 року.
Помер Янко Покутник у віці близько 80 років під час німецької окупації. Тіло загорнули в одяг, поклали в труну і поховали на міському цвинтарі з лівого боку від моргу.
Józef Juzwa, JANKO POKUTNIK Z ZALESZCZYK // http://www.cracovia-leopolis.pl/index.php?pokaz=art&id=967
Олійник В.І. Костел Святого Станіслава в Заліщиках (до 250-річчя побудови храму). – Чернівці: Місто, 2013. – С. 27-28.
