Пам’ятаю свої враження, як перший раз прийшов у хірургічне відділення ЗЦКРЛ. Це було у 1996р. коли, я був студентом ТДМА і проходив практику. Зайшовши у перев’язочну, де проводив перев’язку хворому на той час завідувач хірургічним відділом, заслужений лікар України Осадчук Р.В., я звернув увагу на старий, багатофункціональний операційний стіл на якому було написано “Zaklady wirobow metalowych KONRAD. JARNUSZKIEWICZiS --- Warszawa, ul.Grzybowska №25. 1926р.”, при чому всі механізми у стола функціонували справно!!! Такою старовинною і цікавою, як і цей стіл, є історія хірургічного відділу.
Заліщики - місто районного підпорядкування , центр району, розташоване на лівому терасовому березі Дністра , за 125км від обласного центру. Через місто пролягає стратегічна магістраль Брест-Одеса. Залізницею йдуть поїзди на Тернопіль, Чернівці, Івано-Франківськ, Київ, Одесу, Москву, Софію. Населення близько10 тис. чоловік. Назва міста виводиться від місця проживання перших поселенців “за лісом”.
Перша згадка про Заліщики зустрічається в документах за 1340 рік. З першої половини Х століття і до середини ХІV-го століття ці землі були складовою Київського, Галицького та Галицько-Волинського князівств. У середині ХІV ст. Заліщики опинилися під владою Великого князівства Литовського, потім – королівської Польщі. У 1772р. Австрія зайняла всю Галичину , але поляки мали значний вплив на ці землі.
У 1766 pоці Заліщикам надано Магдебурзьке право. Міcто cлавилоcь на вcе Поділля чудовими народними майстрами: килимарями, гончаpами, різьбярами по деpеву. Теплий, близький до середземноморського, клімат сприяв від давну і до нині вирощенню у цьому краї ранніх овочів та теплолюбних фруктів і ягід: абрикос, персиків, винограду, черешень та інших.
У Польщі не було фактично ніякої організації з управління охороною здоров`я. В питаннях організації лікувальної допомоги населенню Польща значно відставала від Росії. Не спішила з організацією народного здоров’я і Австрія.
Австрійське керівництво не виділяло асигнувань на охорону здоров’я, крім того були відсутні лікарські кадри. Так , з 1776р. до 1783р. на всі санітарні і лікувальні заходи для всієї Галичини виділялось біля 25 тисяч гульденів щорічно. Не було лікарів із місцевого українського населення. Організовувалися прийоми для хворих і в першу чергу для бездомних при монастирях.
У Львівській науковій бібліотеці ім.В.Стефаника знайдено першу згадку про Заліщицький шпиталь. У щотижневому додатку до ''Gazety Lwowskiej'' №45 від 7 листопада 1857 року з кількох газетних рядків дізнаємося, що Заліщицький народний шпиталь збудовано в 1838 році за рахунок грошових внесків, зібраних із жителів Заліщанщини. Шпиталь був розрахований на 30 ліжок. Одним з перших керівників Заліщицького шпиталю був лікар Jan Solowski. Який помер у 1919р. і похований на старому цвинтарі у Заліщиках, про що свідчить надпис на надгробній плиті “ Tu spoczywa S.P. D-r Jan Solowski dyrektor szpitala. Zmarl 15\08.1919. Przezywszy lat 65. “.
У щотижневому додатку цієї ж газети за №49 від 6 грудня 1856 року читаємо, що станом на 1856 рік у Чортківській окрузі, куди входила і наша сучасна Заліщанщина , було три шпиталі, 5 аптек, 8 лікарів, 5 хірургів, 4 акушерки, 2 будинки для бідних, 1 лікар щеплення віспи .
Відсутність фінансів не давало можливостей утримувати лікарню. Мав місце високий відсоток лікарняної летальності. Якість лікування і догляду за хворими були на низькому рівні. Лікування в лікарні було платним .Вартість лікування за один день в лікарні в залежності від класу становила: I клас-6-8 крон, в II класі-4-5 крон, в III класі-1-2 крони. Крім лікарні, на території Заліщик була організована єврейська община на 20 ліжок, де щорічно лікувалось – 41хворих. Керівництво в основному здійснювали монахині, вони і проводили “лікування”.
Кількість лікарняних ліжок в Заліщицькому повіті помірно збільшувалась. Так, в 1909р. уже було 60 ліжок , в 1913р. –74 ліжка. Лікування в лікарні проводилось за всіма спеціальностями, за гроші лікувався будь-який хворий. В Заліщицькому повіті в 1899р. на державній службі працював 1 лікар, а в 1909р. було вже 8 лікарів. Працювали і виконували функцію середнього медперсоналу сестри милосердя. Це були в основному монахині, які проходили підготовку для проведення медичних маніпуляцій в різних релігійних організаціях.
В першому десятиріччі ХIХ століття австрійська влада влаштувала в Заліщиках і Чорткові при загальних шпиталях кількамісячні курси для підготовки фахових акушерок. Кошти виділяв Повітовий Виділ ( відділ ). Кожна громада зобов'язана була направити щонайменше одну грамотну жінку чи дівчину на навчання.
У важкому стані перебувало сільське населення. Спеціалізована медична допомога не надавалась. Пологи приймали баби-повитухи. Але слід зазначити, що у Заліщицькому повіті на 100 родів у 1898р. акушерками було прийнято 21,7% пологів .
В 1899р. на території Заліщицького повіту було 4 акушерки , а через 10 років кількість акушерок збільшилось до 10. За одні роди акушерка отримувала –1 крону.
У лікарні надавалась медична допомога на різні хвороби. Так, на 100 хворих, які лікувались в Заліщиках у 1899р.були :
- сифіліс і венеричні захворювання – 21,5
- хвороби органів дихання –5,6
- хвороби органів травлення –4,3
- очні захворювання –8,0
- туберкульоз –9,0
- ново утвори –3,6
- хвороби нервової системи –3,6
- хвороби серцево-судинної системи –2,7.
Під час панування панської Польщі медичне обслуговування населення в порівнянні з австрійським пануванням майже не змінилось. Держава не виділяла коштів на утримання медичних закладів. Таких медичних закладів, як поліклініки, диспансери, дитячі і жіночі консультації взагалі не було. У Заліщицькому повіті були організовані “осередки здоров'я”, де надавалась амбулаторна допомога.
В 1912 році лікаря Маріяна Долинського було призначено на посаду директора Загальної Лічниці, яка обслуговувала Заліщицький та Борщівський повіти. Долинський був лише один хірург на цілу округу. Він був досвідченим хірургом, великим гуманістом і патріотом. Своїм обов’язком, крім лікарської практики, лікар вважав активну громадсько-політичну діяльність, вів здоровий спосіб життя, був спортсменом. М.Долинський чимало часу віддавав зубожілим українським селянам, намагався допомогти їм чим міг, а, зокрема, у медично-лікувальних справах, дуже часто не вимагаючи плати.
Така діяльність лікаря-хірурга М.Долинського не подобалась польській владі. Його не хотіли бачити на державній роботі у лікарні і відправили на пенсію ще у повній силі фізичних та інтелектуальних можливостей. І тоді М.Долинський відкрив у Заліщиках свою приватну лікарську практику.
В цілому повіті не було мабуть людини, яка б не знала бодай з виду доктора Долинського. А з виду запам’ятати його було зовсім легко, бо нагадував він собою здоровенного козарлюгу: був вище середнього зросту, славної спортивної будови, носив довгі козацькі вуса. І навіть у найбільші зимові морози ходив з лисою непокритою головою навіть тоді, коли вибирався до хворого за кільканадцять кілометрів. Так пише про нього В.Верига у книжці “Там, де Дністер круто в’ється”.
У 1939р. радянська влада заарештувала М.Долинського, його дружину і двох синів. Усі вони були знищенні у тюрмах і на засланні. При Польщі за утримання хворого в лікарні потрібно було платити від 4 до 12 злотих , а за навіть нескладну операцію 300 – 400 злотих. В той же час як середньо-місячний заробіток становив 35 злотих. Заліщицька лікарня обслуговувала переважно урядовців та офіцерів польської армії, що приїздили сюди на відпочинок, а лікування для бідних було недоступним. В лікарні працювала каса хворих. Кожний член каси хворих повинен був платити 2% своєї заробітної плати щомісячно . На випадок хвороби вони отримували медичну допомогу безкоштовно. В лікарні сестрами працювали польські монахині.
В 1934 році лікар К.Лазарович (K.Lazarowicz) в 7 номері журналу “Zdrowie Publiczne , не скриваючи правди , писав: “...Якщо хворий не спроможний заплатити за лікування готівкою, то краще перехворіти вдома, навіть в найгірших умовах, а може й вмерти, ніж йти в лікарню, з наступним риском втратити своє майно, щоб сплатити лікарні борги ”.
Прихід Радянської влади на територію західних областей України спричинив ріст сітки лікувально-профілактичних закладів. Медичні заклади фінансувались за рахунок державних коштів. Медична допомога надавалась безкоштовно, як в стаціонарах так і в амбулаторних умовах. Медичні заклади були забезпечені твердим і м'ягким інвентарем , а також відповідним устаткуванням і медикаментами. У 1940 році з районного бюджету, який перевищував 3 млн. крб., на охорону здоров'я населення виділено – 100 тис. крб.. Працювали лікарня, поліклініка.
Після 1945 року в Заліщиках функціонувала лікарня на 75 ліжок, були відкриті відділи: хірургічний, терапевтичний, дитячий, пологовий.
Головним лікарем був призначений Рибаченко Є.А. В той час в лікарні працювали: хірург-Юнда, який пізніше став доктором медичних наук, республіканським сексопатологом, терапевт-Магда М.П., педіатр-Бойко З.І., акушер-гінеколог-Новак Г.О., зубний лікар-Новак М.П..
З 1945 року швидкими темпами розвивається мережа лікувально-профілактичних установ, значно покращується спеціалізована медична допомога населенню. Були відкриті районна санепідемстанція, жіноча та дитяча консультації, розпочала роботу клінічна лабораторія.
З метою підвищення кваліфікації середнього медичного персоналу в 1945 році в Заліщиках були відкриті 1,5 річні курси медсестер. Велику роль в справі підвищення кваліфікації лікарів відіграла роль проведення атестації хірургів та акушер-гінекологів.
З 1946 року почав діяти в районі госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни. Разом з пересувним військовим госпіталем, який з того часу осів стаціонарно у мальовничих Заліщиках, приїхали досвідчені хірурги Меркулов В.І., Поляківський В.В., які привезли з собою велику школу польової хірургії. За десятки років ці хірурги зробили тут тисячі операцій як колишнім фронтовикам так і іншим хворим, які зверталися по допомогу. У той повоєнний час у цьому мед закладі рівень хірургічної допомоги був досить великим. І по нині добрим словом згадують імена цих хірургів, які відійшли у вічність.
У післявоєнний період теплі Заліщики стали місцем розташування обласних дитячого протитуберкульозного санаторію, будинку дитини, який тривалий час очолювали Арзон О.М., Балицька С.П. Згодом дитячий санаторій перепрофільовано на ревматологічний. Він працює і по нині із сучасною обновленою матеріальною базою. Ним керує досвідчений лікар Триюда О.Г..
Працював також протитуберкульозний диспансер. Головним лікарем якого був Квасницький І.В. Головним лікарем районної лікарні працював Божко І.С. Завідуючими відділами працювали: хірургічним - Кутасевич Я.В., пологовим відділом – Романовська П.А., дитячим – Балицька С.П., терапевтичним – Вікторенкова З.С..
За успіхи, досягнуті в галузі охорони здоров’я населення, ордером Трудового Червоного Прапора нагороджено завідуючу пологово- гінекологічним відділенням районної лікарні П.А.Романовську.
Розширюється мережа сільських медичних закладів. Зокрема, в 1947 році в с. Щитівцях була відкрита дільнична лікарня на 10 ліжок. Із 10 ліжок 7 було загальних та 3 пологових ліжка. Вона обслуговувала села: Касперівці, Щитівці, Голігради, Лисичники, Новосілку, Городок, Кулаківці, Синьків, Зозулинці, Колодрібку, Винятинці, Виноградне. В с. Новосілка був організований ізолятор, де госпіталізувались інфекційні хворі (кір, скарлатина та ін.).У більшості сіл електричного світла не було, медичні працівники працювали при керосинових лампах.
В 1950 році дільнична лікарня у Щітівцях була закрита , а головний лікар Карпенко Л.В. була переведена в Заліщицьку райлікарню на посаду лікаря-інфекціоніста. Відділення було відкрито на 20 ліжок. Боксових палат не було. Діагностувалась переважно дитяча інфекція, сипний та черевний тиф, інфекційний вірусний гепатит.
Кількість лікарів в Заліщиках на кінець 1951 року досягло-22. В райполіклініці працювали кабінети: хірургічний, терапевтичний, неврологічний, очний, ЛОР кабінет, шкірно-венерологічний, рентген-кабінет, фізіотерапевтичний кабінет. Працювала клініко-діагностична та біохімічна лабораторії, а також комісії ЛКК, ЛТЕК.
На сесії районної Ради депутатів трудящих 31 травня 1965р. при обговорюванні питання про стан медичного обслуговування населення головний лікар райлікарні Крищишин говорив: ”За останній час дещо покращилося медичне обслуговування , набагато зменшилась смертність, ведеться пропаганда медичних знань серед населення з метою запобігання захворювань.” На території району працюють центральна районна лікарня в м.Заліщики, лікарня у селищі Товстому та дві дільничних лікарні у селах Зозулинці і Устечко. Заслуженною повагою серед населення користуються лікарі Рибченко, Гандельман, Перецька, Джевага, Кутасевич, Трилінська та багато інших.
З року в рік зростає майстерність хірургів, поповнюється матеріальна база хірургічного відділу, операційної. Сьогодні хірургічна допомога населенню району надається у Товстому і Заліщиках амбулаторна і стаціонарна у хірургічному відділі м.Заліщики. У районі розгорнуто 40 хірургічних ліжок з круглодобовим постом.
Працюють 12 хірургів, з них вищу категорію мають Решетило І.М. , Глібов П.О., Синоверський Л.В., Дрозд О.В., Українець В.І., першу категорію-3 Хомишин Т.П., Марко В.Я., Симотюк А.М., другу - Белак В.І., Дорош С.Б., хірурги Хомишин І.Т., Прокопів В.П.
В райлікарні працює заслужений лікар України, магістр державного управління Синоверський Л.В.- він же головний лікар ЗЦКРЛ, має 22 наукових статті та 2 патенти на винахід. Два кандидата медичних наук (Синоверський Л.В., Дрозд О.В.).
Завдяки ініціативі головного лікаря Синоверського Л.В. відбулися кардинальні зміни щодо матеріально-технічної бази: реконструйовано і по-сучасному обладнано операційний блок у хірургічному відділенні. Зроблено ремонти у гінекологічному, пологовому і дитячому відділах. Частково відремонтовано поліклінічне приміщення, ведеться поточний ремонт у хірургічному відділенні та реанімаційному.
Хірургічне відділення центральної районної лікарні розташоване на другому поверсі основного корпусу лікарні і складається з 11 палат. Відділення розділене на чисте та гнійне. Як в чистій половині відділення так і в гнійній відкрито інтенсивні палати. Відкрито дві операційні: планова на 2 столи, ургентна на 1 стіл, оснащені необхідною апаратурою та інструментарієм. Забезпеченість хірургічними ліжками становить 7,6 на 10 тис. населення. Для надання невідкладної та ургентної допомоги забезпечено хірургічний відділ круглодобовим чергуванням хірургів.
У відділі працюють лікарі з високим професійним рівнем, які беруть на себе відповідальність за хворих, виконують складні оперативні втручання. Лікарі постійно підвищують свій професійний рівень. Хірурги проводять експрес-інформацію по хірургії на лікарських п’ятихвилинках. Провели у липні 2001р. наукову конференцію на базі ЗЦКРЛ по темі : “Защемленні грижі” з використанням відео матеріалів, таблиць і слайдів.
В 1976р. лікарем Глібовим П.О. вперше у районі зроблена пластика задньої стінки при грижах. Сьогодні найчастіше використовуємо пластики задньої стінки по Кукуджанову, Бассіні, Постемському. З 1985р. робимо СПВ при операція на шлунку.
На таблиці показано діапазон хірургічних втручань за останні три роки.
| 2002р. | 2003р. | 2004р. | 2005р. | |
| Зроблено операцій | 977 | 935 | 977 | 1011 |
| Хірургічна активність | 68% | 68% | 71% | 69,4 |
| Холецистектомій | 26 | 44 | 62 | 56 |
| Операцій на шлунку | 12 | 10 | 10 | |
| Герніотомій | 170 | 146 | 143 | 143 |
| Проктологічних операцій | 31 | 39 | 28 | 25 |
| Варикозна хвороба н\к | 41 | 52 | 52 | 46 |
Уже 6 років у лікарні проводять холецистектомії з “mini” доступу. Використовується при цьому в основному вертикальний розріз довжиною 3-4 см. Також підібрано спеціальні інструменти, якими добре маніпулювати у черевній порожнині. З цього розрізу проводиться зовнішнє дренування загального жовчного протоку при його розширенні. Такі хворі після операції встають на другу добу, перистальтика кишечника відновлюється до доби.
З 1999р. хірурги проводять пластику грижових воріт власною шкірою. За допомогою трансплантата укріплюється широка площа черевної стінки зсередини між очеревиною і м’язами. За 7 років зроблено 116 операції. Вже 4 роки роблять хірурги пластику грижових воріт поліпропіленовою сіткою. Вже зроблено 19 операцій.
З 2003р. проводяться операції – реваскуляризаційна, декомпресійна остеоперфорація великогомілкової кістки при критичній ішемії стоп і початковій гангрені пальців, після чого вже на другу добу проходить біль у кінцівці і зменшується набряк стопи. Таких операцій проведено 18.
З 2004р. впровадили у практику апендектомію без погруження кукси кисетним і Z-подібними швами. При лікуванні розповсюдженого перитоніту в токсичній фазі хірурги використовують метод А.В Шотта. А також при перитоніті вводять антибіотики і суміші у корінь брижі тонкого кишківника. Дослідження показали, що антибіотики, які введені у корінь брижі тонкого кишківника вже через 15-20 хв. були виявлені у грудному лімфатичному протоці у високих концентраціях. Підключичні катетери фіксуються до брижі тонкого кишківника. В післяопераційному періоді у катетер вводять суміш для лікування парезу кишківника і антибіотики. Таку суміш вводимо 3 рази на добу 7-10 днів.
Усі оперативні втручання дітям виконуються з “mini” доступу і з використанням атравматичного шовного матеріалу (Vicril, Dexon, Maxon, PDS - № 3,4,5). Післяопераційні рани зашиваються внутрішньошкірно , що дозволяє раню виписку хворих на 2-3 добу після операції. Виконуються герніотомії з пластикою по Дюамелю 1, та Дюамелю 2. Варікоцелле за методом Іванисевича.
Використання оперативних втручань з “mini” доступу зменшує розвиток спайкової хвороби, а також інші ускладнення у післяопераційному періоді, а також здешевлює операцію.
Переваги “mini” доступу:
- великий косметичний ефект,
- мінімальна операційна травма,
- зменшується кількість днів перебування хворого на ліжку,
- зменшується реабілітаційний період.
У 1976р. на базі ЗЦРЛ було відкрито травматологічний відділ на 20 ліжок, але в зв’язку з скороченням у 1999р. залишили 15 при хірургічному відділі. Працюють 3 травматологи, два з них мають вищу категорію Іванський М.Г., Крайник В.М., лікар Піхлик Р.М. має другу категорію. Травматологи володіють усіма методами невідкладної допомоги, та лікуванні хворих. Накладають апарат Єлізарова на кінцівки при відкритих і складних переломах, несправжніх суглобах і для подовження кінцівок. Також володіють методом металоостеосинтезу конструкціями АО- при переломах верхніх і нижніх кінцівках.
У 1990р. відкрито відділ анестезіології і інтенсивної терапії на 6 ліжок. Працювало тоді 3 лікаря. Сьогодні працюють 7 лікарів, які мають круглодобове чергування. З них з вищою категорією-1, першою-2. Відділ відповідає стандартним вимогам: біля кожного ліжка є апаратура для спостереження і надання невідкладної допомоги хворим, між ліжками пересувні перегородки. Керує відділом Мороз В.П. З 1999р. у відділі відкрито експрес лабораторію, яка працює з 16 год. до 9 год., а в суботу і в неділю та в святкові круглодобово. Працюють 4 лаборанти.
Анестезіологи володіють усіма сучасними методами довенного та інгаляційного наркозів. Використовують також епідуральну анестезію при операціях на органах черевної порожнини та нижніх кінцівках. У край важких хворих використовують методику пролонгованого малотоксичного наркозу оксібутіратом натрію. Анестезіологами використовується методика тотальної міоплігії з проведенням ШВЛ без інтубації трахеї. При цьому використовують оригінальні плоскі маски по методиці проф. Андрєєва.
Мають сучасні апарати для наркозу і спостереження за важкими хворими. Є генератор кисню, який дозволяє проводити оксигинацію хворого киснем при відсутності кисню у балонах чи системі. Відділ має апарат для ультрафіолетового опромінення крові при отруєннях і сепсисі. Для виготовлення гіпохлориду є апарат електрохімічної детоксикації. Є також три дефібрилятори , портативні апарати для зняття ЕКГ та багато іншої апаратури . У 2004р. придбали пульсоксиметр, яким постійно контролюється пульс, АТ і насиченість крові киснем під час операції. В 2005р. придбали “Телекард”- периферійний прилад передачі ЕКГ по телефону.
Тривалий час хірургічним відділенням керували досвіченні хірурги Кутасевич Я.В., заслужений лікар України Осадчук Р.В., нині їх школу продовжує авторитетний професіонал своєї справи хірург Решетило І.М., завдяки їм та іншим хірургам колективу хірургічна школа Заліщицької райлікарні є тривалий час кращою в області.
Важливе значення для успішної роботи хірургів району має постійне підвищення їх фахового рівня не тільки в Україні (Тернопіль, Львів, Чернівці, Одеса, Київ, Запоріжжя), але за їх межами – Німеччині, Польщі, Росії. Так, виїжджали на стажування до Польщі (Варшава, Вроцлав, Єлєна Гура, Познань) хірург Белак В.І., отоларинголог Белак С.В., до Німеччини (Берлін, Гйорліц) Дрозд О.В..
Багато новизни у хірургічну школу вніс молодий хірург вищої категорії, член асоціації флебологів Польщі та Росії, нині докторант Тернопільської медакадемії Дрозд О.В.. П’ятнадцять років тому він закінчив Московський медуніверситет і клінічну ординатуру на кафедрі відомого хірурга Росії академіка В.Савельєва. Під керівництвом член-кориспондента АМН України Л.Я.Ковальчука захистив у 30 років кандидатську по профілю судинної хірургії, і під його ж керівництвом працює над докторською дисертацією на тему : ”Синдром венозного переповнення малого тазу ”. Завдяки йому, який відібрав у практику кращу школу з цього профілю з Німеччині, Польщі, Росії у Заліщиках впроваджуються європейські стандарти лікування венозної патології, а ургентні операції на судинах проводяться самостійно, без виклику обласних спеціалістів (тромбектомії з периферичних артерій, відновлення прохідності артерій при травмах та ін.). Має 4 винаходи, 1 рацпропозиція і понад 40 наукових статей у різних фахових виданнях України та за рубежем.
В Заліщиках гармонічно, з користю для справи поєднала хірургічна школа багатьох мед закладів. Московського медуніверситу (Дрозд О.В.), Дніпропетровського медінституту (Решетило І.М.), Тернопільської медакадемії (Хомишин Т.П., Глібов П.О., Белак В.І. та ін.), Буковинської медакадемії (Українець В.І., Симотюк А.М.), Івано-Франківського медінституту (Синоверський Л.В.).
Все це разом обнадіює і хірургів, і пацієнтів на подоланні недуг, з якими ще донедавна не могли дати ради не тільки в районних лікарнях, але й в обласних чи республіканських.
За результатами рейтингової оцінки діяльності закладів охорони здоров’я області медицина району посіла перше місце і отримала вищу кваліфікаційну категорію МОЗ України.
Віктор Белак
