До освячення церкви Пресвятого Серця Христового

До освячення церкви Пресвятого Серця Христового
 
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Дорогі мої браття і сестри !
Любі мої парафіяни!
 
о. Олег Винницький
Людина від початку свого існування думає про свій дім, шукає його, будує. Творить будівлю не тільки з матеріалу, а й за допомогою людських сердець, розуму, праці, рук. Людина сама є своєрідним домом, формує себе, будує свою особу. Вона також творить дім спільноти, підвалинами якого є моральність, правда, добро, краса, мрії, надії, культура, політика. Людина ніби хоче зробити домашнім цілий світ, і у цьому є щось з образу раю.

Кожен з нас відчуває прагнення Великого Божого Дому. Це смуток і неспокій за домом, з якого вийшли. Це прагнення Того, хто живе у цім Домі, бо дім завжди є знаком Когось. Кожен дім є кимось збудований, а тим, хто збудував усі доми, є Бог.

Будує Він разом з людиною і особливий дім — святий дім, святиню, церкву, Дім Христа, Дім Бога, Дім Пресвятої Трійці, в якім приготоване житло для кожного з нас. Зібрав він у собі всі прагнення людини, бачення кращого світу, добрі думки і вчинки, крихітки пам'яті раю і продовжує формувати себе як Дім домів. Але найголовніше є те, що в центрі цього дому є хтось нам найближчий - ХРИСТОС - БОГ. Дає Він мандрівникові історії притулок, потіху любов, добро, мир, перемогу над усякими терпіннями. Дозволяє обтрусити порох з доріг світу, обмити сумління, загоїти рани, забути злість і ненависть і отримати келих живої води, шматок небесного хліба і найбільше Слово з усіх слів. Там кожен знаходить себе таким, яким є, і ближніх, якими повинні бути в очах Бога.

Так діється у цілій Вселенській Церкві. У Церкві свого народу, єпархії і кожній парафіяльній спільноті. Кожна парафія має своєрідне наслідування історії Ісуса Христа: свою «повноту часу», свій час дозрівання, зростання у ласці і мудрості перед Богом, свій час проби, спокуси, праці, послання і, нарешті, свій час муки, воскресіння і слави, приготування до Небесного Єрусалиму. Парафія не тільки є, вона постійно стається: приносить спасіння, повноту життя, воскресіння, дає духовне безсмертя і вічність, дає визволення, сповнення цілі життя, досконалість, силу до дій і найвищий сенс існування. У такий спосіб церква стає святою тайною парафіяльної спільноти в єдності зі своїм єпископом і Апостольським Престолом. Діяльність парафіяльної спільноти є завжди «для»: для добра, для людини, для цілої спільноти, для цілої єпархії, для всього народу, для цілої Католицької Церкви.

У цей радісний для всіх нас день, день освячення Нашої Церкви, день, на який ми чекали довгих дев'ять років, дозвольте мені, вашому пароху, привітати Вас і благословити усіх Вас, любі мої браття і сестри, на правду, добро, вільність, справедливість, святість, мир, мудрість, згоду, працьовитість, любов, віру, терпеливість,. почуття сенсу життя, прагнення безсмертя. Будьте душею і серцем своєї спільноти і цілої Церкви, для оздоровлення і освячення Вас і людей, яких зустрінете на дорогах світу.

Щиро люблячий Вас, вірний Вам у Христі Ісусі парох церкви Пресвятого Серця Христового м. Заліщиків о. Олег Винницький.


С. Лопух, голова церковного комітету
 
ПОДЯКА ПАРАФІЯНАМ

Даючи до ваших рук цей перший журнал про будівництво Церкви Пресвятого Серця Христового, мені, голові церковного комітету, хочеться подякувати всім тим, хто був спонсором, хто працював на цій будові. А.саме за те, що було мені довірено керувати цією будовою, до чого я поставився чесно і добросовісно. Дев'ять років минуло з того часу, як закладено перший освячений камінь під спорудження цього храму. Сьогодні ми з вами освячуємо його. Велика подяка всім парафіянам і спонсорам за їх щиру офіру. Моліться і дякуйте Господу Богу за те, що дочекалися цієї святині.

Виховуйте своїх дітей і внуків в любові до Господа Бога.

С. Лопух, голова церковного комітету
21. вересня 2002 р. Б.

На крутосхилах Дністра у молодому мальовничому парку серед ясенів, кленів і лип, у вічноусміхнених до сонця Заліщиках у піднебесся зорять п'ять сріблястих маківок новозведеного Собору Пресвятого Серця Христового. Бані святині символізують Ісуса Христа і чотирьох Євангелистів, 1 що описали Христову науку: Матея, Марка, Луку та Івана.2

Наша церква — це життєва школа, яка навчить правдивої віри та чеснот, без котрих людина не може бути повноцінного. Вона стане для багатьох поколінь матір ю, до якої з довір ям приходитимуть у часі смутку і радості. Тут черпатимуть силу і міцність у вірі. У храм Божий приходитимуть у свята й будні, приноситимуть Всевишньому найкращі молитви, щоб очистити свої душі. Сьогодні з нагоди освячення скарбниці дуги людських згадуємо тих, хто спорудив цей гарний, ошатний Божий Дім — будівничих, фундаторів і жертводавців, особлива пошана до наших священиків, бо бачимо у них посланців Христа, робітників Христових, бо віримо, що в руках священика спочиває щодня Тіло Христове, а в їх серцях є любов Христа, в душах їх гостює щодня любов Духа Святого.3

Церква Святої Покрови у місті Заліщиках не вміщала у своїх стінах вірних. Людям похилого віку з верхньої частини міста було далеко ходити до Храму. Тому парафіяни, підтримавши ініціативу голови комітету захисту УГКЦ, заліщанина Бронислава Ільницького, вирішили побудувати у Заліщиках нову церкву. 14 лютого 1993 року у верхній частині Заліщиків поблизу меблевого магазину, відбулися збори громадян з будів­ництва храму. Тоді був вибраний церковний комітет, в складі якого Богдан Гачок, Степан Лопух, Йосип Денис, Климентій Горбаль, Василь Матійчик, Ярослав Вацик, Степан Половецький, Роман Снятинський, Петро Гав 'юк, Ярослав Похна, Василь Дрозд, Григорій Кляшторний і Григорій Касіян.
Для збору коштів для будівництва святині треба було мати списки не менше двох тисяч парафіян,котрі зобов'язувались фінансувати будову. Зусиллями Климентія Горбаля і Степана Лопуха було зібрано 2650 підписів громадян Заліщиків.

15 лютого 1993 року проведено перше організаційне засідання церковного комітету в актовому залі заліщицького РЕМу Головою комітету вибрано декана Української греко-католицької церкви отця Никодима. Богдана Гачка вибрали головою з будівництва храму, а заступником — Степана Лопуха. Писарем став Климентій Горбаль, скарбником Йосип Денис. Всі інші члени комітету збирали гроші для будівництва святині. На цьому засіданні було доручено Богдану Гачку виготовити проектну документацію, Степану Лопуху — з'ясувати у відділі Тернопільського облвиконкому, які потрібні документи на будівництво, Василю Дрозду і Климентію Горбалю — організувати комісію для виділення земельної ділянки.

Незабаром завдання, намічені комітетом, були вирішені. Архітектор з «Тернопільобл-проекту» Михайло Нетриб'як виготовив проектну документацію заліщицького храму. Місце для будови вибрали в молодому парку відпочинку, серед зелені дерев. Парафіяни Заліщиків 6 червня 1993 року взяли участь в освяченні хреста на новому кладовищі. А в неділю 27 червня 1993 року заліщани, парафіяни греко-католицьких громад із Добрівлян, Бедриковець, Печорної, Зеленого Гаю та інших навколишніх сіл зібралися на велике торжество — освячення наріжного каменя для майбутньої церкви.4

Недалеко від місця будови, біля центральної дороги височить дубовий хрест із розп 'яттям Ісуса Христа, обрамлений квітами, зеленню. Цей хрест, офіруваний лісником Василем Каченюком, поставлений у квітні 1993 року.

Біля хреста — підвищення для урочистої відправи. Линуть пристрасні слова, звернені до Бога, декана УГКЦ отця Никодима. Отець Никодим посвятив фелон, вишитий парафіянами.
 
  
Офіра фелону у травні 1994 року парафіянами Ярославою ЯЦУЛОЮ та Любов'ю ЮЗЬВ'ЯК. В центрі отець-декан НИКОДИМ.
 
 Вірних привітав владика Дмитерко, який прибув на заліщицьку землю. Владика разом з отцем-деканом Никодимом, іншими священиками Української греко-католицької церкви відправив архиєрейську Службу Божу. У глибину сердець присутніх проникли слова молитви до Бога. До згоди і любові закликали слова виступу владики Софрона Дмитерка, котрий благословив добрий почин заліщан звести храм. Владика Дмитерко освятив наріжний камінь для майбутньої будови, побажав, щоб нова церква стала храмом миру і злагоди.5 Декан-отець Никодим запропонував надати майбутньому храму титул Пресвятого Серця Христового, що знайшло схвалення у владики Софрона Дмитерка.

Влітку 1993 року закладено фундамент святині. Робота виконана підрядним способом фірмою «Агробуд» під керівництвом Ярослава Вацика і Богдана Лопушинського. Інші будівельні роботи здійснювались господарським способом.

У 1994 році під керівництвом членів церковного комітету Богдана Гачка і Степана Лопуха проводилась заготівля будівельних матеріалів.
Допоміг парафіянам голова Заліщицького райвиконкому добродій Василь Томунь, котрий дав вказівку головам селянських спілок району перерахувати кошти на будівництво церкви, а також забезпечити будівничих транспортом.

У цьому ж році постало питання про будівництво богослужебної каплиці, бо відправи богослужінь проводились в парку на місці виділеної під будівництво церкви площі. Наближалася зимова пора і треба було збудувати тимчасове приміщення для відправ. Виникла суперечка між головою комітету і парафіянами в доцільності будівництва каплиці. В парку, на сході церковної громади, 2 жовтня 1994 року головою церковного комітету вибрано Степана Лопуха, а заступником — Климентія Горбаля.

 
 
Корування лісу для будівництва церкви членами церковного комітету та парафіянами у квітні 1995р.Б
 
 
У вересні 1994 року розпочато будівництво каплиці, яку освячено 8 листопада цього року.

Каплицю сумлінно будували всі парафіяни. Але особливо відзначилися ті люди, котрі по півтора місяця працювали безоплатно. Це Михайло Андрусик, Михайло Маліновський, Іван Дутчак, Дмитро Гнатюк, Михайло Місько та Володимир Запоточний. На спорудження каплиці затрачено 168 млн. крб.6

Разом з будівництвом нової святині почалося нове піднесення духовного храму в серцях парафіян. В новоспорудженій каплиці відбулася перша Служба Божа.

Дяком став Ярослав Ілечко, паламарем — Михайло Паращич. Організовано хор, яким керував дяк. Хористами стали: Іванна Чернюх, Марія Гошовська, Степанія Сіра, Марія Горбаль, Анастасія Ткачик, Ольга Нога, Ольга Баранюк, Ганна Ємчук, Ганна Черлінко, Павло Дрозд, Степан Чернюх, Антон Стратій, Ярослава Запоточна, Петро Галабій.

Старшою сестрою було призначено Надію Іванську Сестрицями стали Василина Мудрей, Клавдія Стойко, Ганна Ємчук, Стефанія Кляшторна, Зеновія Паньків, Ольга Баранюк, Ганна Котляр, Марія Романець, Марія Снятинська, Ярослава Коцюбійчук, Ганна Черлінко, Павліна Клочко, Марія Горин, Марія Кучірко і Ганна Братанич.

Від 2 червня до 3 липня 1994 року в Заліщиках проходила перша після війни Свята Місія. Вона була присвячена духовному і національному відродженню церкви й народу на рідній українській землі. ЗО червня була відправлена Служба Божа в парку на місці спорудження храму Пресвятого Серця Христового за участю місіонера з Бразилії отця Августина Дітрука. Під час проходження Святої Місії парафіяни відновили себе до духовного життя, до праці у своїй Батьківщині — Україні, на славу Божу і добро нашого народу.7

Монтаж сейсмічного поясу. Квітень 1995 р.Б
Монтаж сейсмічного поясу. Квітень 1995 р.Б
 
Закладення плащаниці, подарованої Анною РОМАНКО 
Закладення плащаниці, подарованої Анною РОМАНКО з Канади. Зліва направо: о. Никодим, дяк Ярослав ІЛЕЧКО, Віра ІВАНСЬКА, о. ВИННИЦЬКИЙ. Квітень 1995 р. Б.
 
Освячення фелона, який офірувала Світлана ЧАЙКА 
Освячення фелона, який офірувала Світлана ЧАЙКА.
Зліва направо: о. Никодим, Микола КЛЕЦМАН,
Світлана ЧАЙКА, Іван СТЕЦЬ. Капличка, квітень 1995 р.Б.
 
 Особливо плідною стала праця у винограднику Христовім з призначенням 17 квітня 1995 року парохом церкви Пресвятого Серця Христового у місті Заліщиках отця Олега Винницького, що з 20 квітня того року став парохом не тільки в Заліщиках, а також у селах Печорній і Зеленому Гаї (з 1997 року душпастирем церкви в ЗаленомуГаїє отець Онуфрій Швигар).

18 червня 1995 року за зборах церковної громади дообрано комітет в кількості 23 чоловік для забезпечення виконання більшого обсягу робіт на спорудженні храму

Новими членами церковного комітету стали: Михайло Андрусик, Володимир Навольський, Іван Стець, Теодозій Стратій, Євген Годецький, Дмитро Літкович, Богдан Желіховський, Богдан Заскоцький, Петро Галабій, Мирослав Горобець, Іван Дутчак, Василь Курієць і Богдан Любінецький.

До благодійної місії із збору коштів на будівництво Божого Дому прилучилась і діаспора під керівництвом Василя Вериги, Степана Склярчука та Михайла Белендюка.

Парафіяни закупили випалену цеглу в містах Заставній на Чернівеччині та Снятині на Івано-Франківщині. Силікатну цеглу привезли з Любомирівського вапняно-силікатного заводу Рівненської області. Цемент отримано з міста Кам'янця'-Подільського, що на Хмельниччині. Дерево привезли з Івано-Франківщини. Оцинковану бляху офірували брати Ярослав, Іван, Степан і Микола Навольські. Вони пізніше подарували дошки і пожертвували кошти на виготовлення центральних і бокових дверей. Майстер заліщанин Микола Кафлюк виготовив ці двері, змайстрували інші двері для святині Антон Стратій, Михайло Місько, Михайло Воробель і Роман Пацарина. Хрести для бань виготовлено в Чортківському автотранспортному заводі.

У зв'язку з призначенням отця Олега Винницького парохом церкви Пресвятого Серця Христового в Заліщиках декретом Єпископа-ординарія Тернопільської єпархії Владики Кир Михаїла Сабриги утворено нову парафію.
 
Отець ВИННИЦЬКИЙ освячує фундаменти майбутнього храму 
Травень 1995 року. Отець ВИННИЦЬКИЙ освячує фундаменти майбутнього храму.
 
КУЛАЧКІВСЬКИЙ 
З словом привітання на закладенні першої цеглини виступив голова райдержадміністрації пан КУЛАЧКІВСЬКИЙ
 
Закладення першої цеглини 
27 липня 1995р. Б. Закладення першої цеглини.
 
Михаїл САБРИГА 
Архиєрейську Службу Божу очолює єпископ-ординарій Тернопільської єпархїі УГКЦ Михаїл САБРИГА у молодіжному парку м. Заліщиків, біля будови собору. 1995 р.Б.
 
29 квітня 1995 року відбулося засідання двох комітетів греко-католицьких церков Заліщиків, на якому йшла мова про поділ міської території на дві парафії. Це питання було вирішено 5 травня даного року.

Інженерно-технічні працівники Заліщицького агробуду в грудні 1995 року подарували церкві Пресвятого Серця Христового корони для весільних обрядів, які освятив настоятель храму о. Олег Винницький. У 1996-2000 роках продовжувалось будівництво Собору. За цей час вимурувано стіни святині, зроблено верх храму з п'яти бань, які покрито оцинкованою бляхою. Споруджений собор до рівня хреста центральної бані має висоту 43,4 метра.

Церкву збудовано на кошти жертводавців.

їх зведенню сприяли керівники промислових підприємств, будівельних організацій, селянських спілок. Щирої вдячності заслужили начальник РТП Дмитро Богуцький та його заступник Тарас Безручко, начальники районного вузла електромереж Василь Ємчук, автоколони 16142 — Михайло Кривий, МШППМК-5 — Богдан Приймак, Дністровського райуправління річкового транспорту Володимир Мирончук, СПМК-5 — Іван Городницький, райагробуду — Ярослав Вацик, голова облспоживспілки, депутат облради Михайло

 Воістину всенародна будова!
Воістину всенародна будова!
 
Висота будови на відмітці 11 м. 
Світлна на пам 'ять. Висота будови на відмітці 11 м.
 
Освячення плащаниці 
Освячення плащаниці, яку встановлено перед Великодніми святами у 1996 р. Б. у капличці церкви ПСХ Передана Марією ХАНДІЙ (КАСІЯН) від її родичів, які проживають в Америці.
 
Молебень 
Молебень відправляє отець-декан Олег ВИННИЦЬКИЙ у співслужінні священиків деканату на першому деканаль-ному зібранні молоді Серпень 1997 р. Б., м. Заліщики.
 
Зібрання молоді заліщицького деканату 
Відпочинок. Зібрання молоді заліщицького деканату.
 
Свято першого Причастя 
Свято першого Причастя
 
Єпископ Михаїл САБРИГА 
Єпископ Михаїл САБРИГА на храмовому празнику ум. Заліщиках. 2. липня 1997 р. Б.
 
Лазар, керівники селянських спілок «Дружба» Микола Василькевич, «Винятинська» — Ярослав Бойко.9

Протягом весни-літа-осені 1998 року жодного дня не припинялися роботи на будівельному майданчику Радістю сповнювались серця інженера-будівельника Богдана Гачка, техніка Віктора Кулешка, членів комітету з питань церкового будівництва.

Багато зусиль докладали сестриці церкви ПСХ, котрі щодня готували для будівельників обіди, часто на 150-200 осіб.10

Основні роботи з будівництва проводились найманими бригадами із Заліщиків, Заставнівського району Чернівецької області і Снятинського району Івано-Франківської. Всі допоміжні роботи виконували парафіяни. У церковному архіві зберігаються імена учасників будівництва.

При церкві Пресвятого Серця Христового у 1994 році засновано «Братство Апостольства Молитви». Ревнителькою братства є Віра Іванська.

У 1996 році створено осередок благодійної організації «Карітас», який плідно співпрацює з обласною організацією. Налагоджено зв 'язок з «Церквою у потребі» (Німеччина) та церковною українською громадою в Мельбурні (Австралія).

Члени осередку організовують святкові вечори на свято Миколая-Чудотворця у школі-інтернаті та дитячому ревмосанаторії, де вручили солодкі подарунки, взуття, одяг і медикаменти.11

Заліщицький деканат протягом 1997-2000 років організував чотири деканатні молодіжні християнські зібрання.

Особливо численну молодіжну аудиторію зібрало четверте зібрання у 2000-му ювілейному році народження Спаса нашого Ісуса Христа. Молодіжний парк міста над Дністром ще досі не приймав так багато гостей, ще не чув з уст юнаків і дівчат стільки щирих молитов, духовних і патріотичних пісень. Зібрання проходило під гаслом «Христос вчора, сьогодні, навіки».

Перший день був не тільки днем зустрічей і знайомств. Увечері відбулася велика спільна молитва і реколекційна духовна наука. Потім — хресний похід молоді до пам'ятника борцям за волю України. Отець-декан спільно із священиками деканату відправили тут поминальну панахиду. Опісля над стрімким спуском Дністра спалахнула ватра знайомств.

Наступного дня учасники зібрання стали до великої спільної молитви за Україну, щасливу і світлу її долю у третьому тисячолітті. Перед молоддю виступили голова Заліщицької районної ради і держадміністрації Степан Кобіс, народний депутат від Чортківського виборчого округу №167 п. Ростислав Шиллер, котрі чимало спонсорували заходи церкви.
 
Хресна Дорога в молодіжний парк 
Хресна Дорога в молодіжний парк біля каплиці. 26 квітня 2000 р. Б.
 
Освячення пасок 
Великдень 1998 року. Освячення пасок.
 
Святе Причастя у час Різдва Христового. 
Святе Причастя у час Різдва Христового.
 
УМХ церкви Пресвятого Серця Христового 
УМХ церкви Пресвятого Серця Христового у марійському центрі с. Зарваниці.
 
Варта біля Божого гробу. 2001.р. Б 
Варта біля Божого гробу. 2001.р. Б
 
Овячення автобуса, який вирушить на світове молодіжне зібрання у м. Мілан (Італія). 1999 р. Б. 
Оcвячення автобуса, який вирушить на світове молодіжне зібрання у м. Мілан (Італія). 1999 р. Б.
 
Отець-декан теребовлянський Іван СИВАК з хором церкви св. Миколая м. Теребовлі у гостях на парафії ПСХ. 
Отець-декан теребовлянський Іван СИВАК з хором церкви св. Миколая м. Теребовлі у гостях на парафії ПСХ.
 
Спільна відправа «Надвечір'я» в честь святкування 2000-ліття Різдва Христового на майдані ім. Т.Г.Шевченка м. Заліщиків. б січня 2000 р. Б. 
Спільна відправа «Надвечір'я» в честь святкування 2000-ліття Різдва Христового на майдані ім. Т.Г.Шевченка м. Заліщиків. б січня 2000 р. Б.
 
 Молилися і співали, підтримані усіма присутніми, й учасники Заліщицької міської організації «Українська молодь Христові». Після великої спільної молитви та реколекційної науки відбувся святковий концерт за участю народних артистів України Павла Дворського та дуету «Писанка».
У День народження нашої держави після святкової Літургії було освячено і встановлено біля новозбудованого Собору ювілейний хрест на відзнаку 2000-ліття Різдва Христового.12

Цей хрест виготовлений членами церковного комітету під керівництвом Климентія Горбаля.

Активістам духовного відродження у нашому краї були вручені пам'ятні медалі до ювілею Різдва Христового.13 За сумлінну і безкорисливу працю Верховний Архієпископ Мирослав Іван Кардинал Любачівський та Єпископ Михаїл Сабрига нагородили ювілейними медалями з нагоди 2000-го Святого Року Степана Лопуха, Йосипа Дениса, Богдана Гачка, Івана та Ярослава Навольських і Ярослава Ілечка.

Преосвященний Кир Михаїл Сабрига у ювілейному 2000 році Божому нагородив за велику душпастирську працю отця-декана Олега Винницького. Йому вручено золотий нагрудний хрест з прикрасами і ювілейну медаль «Зарваницька Мати Божа».
 
Хористи церкви ПСХ у Соборі Св. Юра. м. Львів.
Хористи церкви ПСХ у Соборі Св. Юра. м. Львів. 
 
На могилі Миколам ЧАРНЕЦЬКОГО. м. Львів. 
На могилі Миколам ЧАРНЕЦЬКОГО. м. Львів.
 
Після зустрічі з Папою Іваном Павлом II делегація церкви ПСХ відвідала Софіївський парку м. Умані. 2001 р. Б. 
Після зустрічі з Папою Іваном Павлом II делегація церкви ПСХ відвідала Софіївський парку м. Умані. 2001 р. Б.
 
У жовтні 2000 р. за постановою Синоду УГКЦ утворено нову Бучацьку єпархію, до якої увійшов Заліщицький деканат. Єпархом новоутвореної єпархії призначений владика Кир Іриней Білик.

У червні 2001 року у Храмове свято парафію та новобудову відвідав Преосвященний владика Кир Іриней Білик, який зробив і свій жертовний внесок у будівництво святині.

Якими тільки дарами Господь Бог не наділив свій найкращий твір — людину Один із них — це молитва, передана через мелодію релігійної пісні. Найкраща подяка Богові-Творцю, що може висловити людина, — це духовна пісня.

Для поліпшення відправи Святої Літургії Дмитро Літкович офірував апаратуру, яку постійно обслуговує. Тоді виникла потреба удосконалення церковного хору при церкві Пресвятого Серця Христового. Регентом хору «Благовіст» з 1998 року стала Світлана Тарасевич. Учасниками хорового колективу є в даний час дяк Ярослав Ілечко, старости хору Мирон Горобець та Іван Совик, співаками — Ярослав Костинюк, Петро Галабій, Антон Стратій, Євген Маніла, Дмитро Виклюк, Володимир Дуда, Михайло Курчак, Степан Лопух, Богдан Філіповський, Омелян Казимирик, Петро Мартинюк, Іван Місько, Ганна Черлінко,

Іванна Чернюх, Олександра Бобик, Ольга Стойко, Любов Болюк, Віра Бурка, Леся Братанич, Марія Бесага, Леся Василенко, Марія Кучірко, Марія Коцюб, Любов Дедьо, Галина Дрозд, Ярослава Запоточна, Катерина Каземирик, Оксана Чернюх, Світлана Старко, Іванна Собашко, Іван Білінський, Іван Совик, Степан Турецький, Роман Болюк, Степан Паньків, Роман Снятинський, Михайло Сірий, Петро Гав 'юк, Степан Чернюк, Василь Шийко, Олег Мартинчук, Дмитро Виклюк, Марія Горобець, Галина Виклюк, Ольга Нога, Оксана Караїм, Ольга Баран юк, Ганна Навізівська, Стефанія Сіра, Марія Гошовська, Надія Яцина, Анастасія Ткачик, Віра Жаб'юк, Юзефа Лозінська, Ольга Намака, Оксана Безушко і Надія Маніло.

Хор парафії букетом різноманітних колядок, релігійних пісень показав своє духовне прагнення жити для Бога, для правди, для добра народу та церкви. Спів церковний збуджує кожну християнську душу, по-справжньому очищає її. Тож чи мож бути вищою радість, як осягнення єдності з Творцем!

Наш хор у 1998 році співав у Катедральному Соборі Святого Юра у Львові, а також у 1999 році — у Церкві Святого Миколая у Теребовлі і в чудотворній Зарваниці.

Тепер членами церковного комітету є Степан Лопух (голова), Дмитро Літкович, Богдан Любінецький, Василь Курієць, Богдан Філіповський, Михайло Андрусик, Роман Зебелюк, Роман Снятинський, Ігор Безгура, Іван Совик, Петро Гав'юк, Василь Матійчик, Ярослав Вацик, Степан Половецький, Віктор Кулешко, Михайло Воробель, Антон Стратій і Володимир Навольський.

При храмі працює сестринство з 19 осіб. Це Ганна Черлінко (старша сестриця), Ярослава Коцюбійчук, Марія Снятинська, Марія Кучірко, Марія Балан, Ганна Ємчук, Зеновія Паньків, Віра Іванська, Марія Ткачик, Марія Яцків, Марія Романець, Ганна Котляр, Ірина Андрусик, Клавдія Стойко, Ольга Баранюк, Марія Сарамага, Людмила Юрійчук, Стефанія Кляшторна і Василина Мудрей.

До церковного братства належить Зіновій Коцюбійчук, Іван Стець, Михайло Андрусик, Дмитро Літкович і Михайло Паращич.

На будівництво Собору, від виготовлення проектної документації до освячення, затрачено 800 тис. грн. Збори від коляди в середньому — 12 тисяч гривень, а тацевий збір становив13 тисяч гривень.

 Хор «Благовіст» церкви ПСХ Керівник Ярослав ІЛЕЧКО. Біля каплички, 1998 р.Б.
Хор «Благовіст» церкви ПСХ Керівник Ярослав ІЛЕЧКО. Біля каплички, 1998 р.Б.
 
Члени церковного комітету, учасники хору, сестриці, прислуга церкви, парафіяни біля зведених стін храму. 27 липня 1996 р.Б. 
Члени церковного комітету, учасники хору, сестриці, прислуга церкви, парафіяни біля зведених стін храму. 27 липня 1996 р.Б.
 
Члени церковного комітету 
Члени церковного комітету. Верхній ряд, зліва направо: Віктор КУЛЕШКО, Іван СТЕЦЬ, Василь КУРІЄЦЬ, Дмитро ЛІПІКОВИЧ, Йосип ДЕНИС, нижній ряд: Роман СНЯТИНСЬКИЙ, Степан ГОЛОВЕЦЬКИЙ, Климентій ГОРБАЛЬ, Євген ГОДЕЦЬКИЙ, Богдан ГАЧОК, Богдан ЗАСКОЦЬКИЙ
 
На одному з етапів робіт. 
На одному з етапів робіт.
 
Учасники монтажу риштування під центральну маківку церкви. Травень 1999р.Б. 
Учасники монтажу риштування під центральну маківку церкви. Травень 1999р.Б.
 
Виготовлення опалубки для заливку Хреста. Квітень 1998 р. Б. Покриття маківки бляхою. Червень 1999 р. Б. 
 
Виготовлення опалубки для заливку Хреста. Квітень 1998 р. Б. Покриття маківки бляхою. Червень 1999 р. Б. 
Виготовлення опалубки для заливку Хреста. Квітень 1998 р. Б. Покриття маківки бляхою. Червень 1999 р. Б.
 
Освячення хрестів. 
Освячення хрестів. Зліва направо: дякЯ. ІЛЕЧКО, 3. КОЦЮБІЙЧУК, о. ВИННИЦЬКИЙ, С. ЛОПУХ. Серпень 1999 р. Б.
 
До завершення ще далеко... 
До завершення ще далеко...
 
Загальний вигляд новобудови наприкінці 2001 р. Б. 
Загальний вигляд новобудови наприкінці 2001 р. Б.
 
Такий вигляд мав храм у 2001 р. Б. 
Такий вигляд мав храм у 2001 р. Б.
 
Щира подяка тим парафіянам, котрі протягом дев'яти довгих років збирали гроші до церковної скарбниці на будівництво нашої святині.

Цим повсякчасно займались:

Ганна Черлінко, Ганна Братанич,

Марія Сарамага, Ганна Котляр,

Марія Романець, Ірина Андрусик,

Ярослава Коцюбійчук, Марія Мельник,

Марія Балан, Марія Яцків,

Клавдія Стойко, Марія Снятинська,

Марія Жаб'юк, Ольга Баранюк,

Віра Іванська, Людмила Юрійчук,

Ігор Безгура, Михайло Сірий,

Іван Стець, Климентій Горбаль,

Дмитро Літкович, Іван Совик,

Леся Бобик, Стефанія Кляшторна,

Марія Прокіпчук, Марія Горин,

Ганна Яруш, Ольга Теслюк,

Марія Воробель, Ніна Штих,

Ольга Заскоцька, Зіновія Паньків,

Володимир Навольський,

Михайло Андрусик, Богдан Любінецький,

Галина Крутасевич.

Вони також були учасниками коляди разом з іншими парафіянами. Дуже багато побожних, добрих, щирих душею християн, що офірували Святій Церкві фелони, хоругви, килими, ікони, книги, електричні бра, лавки — всього не перелічиш.

На офіровані гроші жителя США, уродженця села Печорної пана Семчука збудовано центральний купол Собору, що названий його іменем.

Центральну люстру для церкви подарували Степан та Іван Кобіси. Ще чотири люстри пожертвували для храму Володимир Чубатий і Тетяна Федьків, Богдан Приймак, Василь Андрусик, Василь Ляхович. Семисвічник офірували Григорій Перців та його дружина Юстина.

Визначний жертводавець пан Іван СЕМЧУК (США). 
Визначний жертводавець пан Іван СЕМЧУК (США).
 
В Соборі встановлено дві мармурові дошки з іменами головних будівничих і визначних жертводавців.

ДО ГОЛОВНИХ БУДІВНИЧИХ ДОМУ БОЖОГО
НАЛЕЖАТЬ:

перший парох парафії церкви Пресвятого Серця Христового
отець Олег Винницький,
голова церковного комітету
Степан Лопух,
інженер-будівельник
Богдан Гачок,
виконроб
Віктор Кулешко,
скарбник
Йосип Денис,
Іван Семчук (США),
Ярослав, Іван, Степан і Микола Навольські,
благодійна організація «Церква в потребі» (Німеччина),
члени церковного комітету.
ВИЗНАЧНІ ЖЕРТВОДАВЦІ:
Степан та Іван Кобіси,
Ростислав Шиллер,
Василь Лучик,
Богдан Приймак,
Василь Андрусик,
Володимир Чубатий,
Тетяна Федьків,
Григорій Перців,
Василь Ляхович,
Володимир Джумага,
Григорій Рудий,
Климентій Горбаль,
Михайло Болендюк (США),
Іван Гриник та Михайло Шкільнюк,
Василь Дрозд,
Василь Томунь,
Любомир Синьоверський,
Олег Барчук, Сергій Линка, Мар'ян Кишкан, Стефанія Лопух, Василь Курієць, Ігор Шевчук, Орест Винницький, Мирон Горобець, Григорій Перців, Роман Нагуляк, Іван Прокіпчук, Станіслав Корнят, Іван Дрозд, Степан Паньків, Ярослав Ферлевич, Остап Савірко, Ярослав Коцюбійчук, Ярослав Кальмук, Василина Кочман


 Автор тексту Василь Олійник, директор заліщицького районного краєзнавчого музею, 2002 р

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus