Археологічні памятки села Зелений Гай (Жежава)

У Київському видавництві "Стилос" вийшов ювілейний збірник «Старожитності верхнього Подністров'я» з нагоди 60-річчя Юрія Малєєва -випускника школи ім.О.Маковея, археолога, кандидата наук. Серед статей вітчизняних і зарубіжних археологів є праця нашого краянина із Зеленого Гаю Івана ДУБЕЦЬКОГО, який трагічно загинув минулого року. Виповнилася річниця з часу його смерті. Редакція друкує матеріал про його рідне село Жежаву (Зелений Гай) як спогад про нього та про його працю на прохання колег і друзів Івана Дмитровича. По берегах швидкоплинного Дністра є чимало міст і сіл: одні з них з'явились на карті порівняно недавно, інші відомі з далеких віків. Говорячи про село Жежаву (Зелений Гай), уявою сягаємо у другу половину XVI ст., коли на землях с.Блашківці з'явився населений пункт під назвою Жежава. (Перша письмова згадка про Жежаву відноситься до 1578р. У 1950р. село Жежаву було перейменоване на Зелений Гай.

Найбільш ранні пам'ятки на території села відносяться до періоду енеоліту. На його околицях також виявлено принаймні п'ять поселень трипільської культури.

Одне із них розташоване за 1,5 км від села у північно-західному напрямку на полі Говди. Тут під час оранки поля місцеві жителі у різні роки знаходили предмети, які належать до трипільської культури. До Заліщицького краєзнавчого музею з цієї місцевості поступили фрагменти таких знарядь праці з каменю. У 1970-х роках механізатор В.П.Бойчук виявив тут 6 кам'яних сокир та пластини з чорного зі світлими смугами кременю. Тут же зустрічається і трипільська кераміка.

На західній околиці села на землях колишнього хутора Берег також простежуються сліди поселення трипільської культури. Тут трапляються фрагменти розписної кераміки, крем'яні ножеподібні пластини з ретушшю, крем'яні скребачки, вістря стріл, призматичні крем'яні нуклеуси, сокири з опоки тощо.

На лівому березі Дністра, на південній околиці села, на полі Блашківці виявлено поселення трипільської культури площею 3 га. Його зафіксовано і обстежено у південно-східній частині села на присадибних ділянках в урочищі Царина. Серед багатьох фрагментів товстостінних трипільських посудин жовто-рожевого кольору переважають товстостінні посудини грушоподібної форми з широким горлом.

За 1 км на захід від центру села на плато високого лівого берега Дністра в урочищі Соколів або Соколина гора відоме багатошарове поселення площею близько 28 га. Більшу його частину займає трипільське поселення. Під час оранки у верхній частині урочища зафіксовано сліди чотирьох розораних площадок, фрагменти глиняної обмазки, кераміки, окремі кулясті відбійники, скребки, пластини, крем'яні наконечники стріл, кам'яні і крем'яні сокири і тесла. Великий інтерес становить уламок глиняної жіночої статуетки, на нозі якої рельєфно зображено чобіток (Олійник 2001, с. 34-36). У західній частині урочища Соколів, яка має назву Зарінки, відкрито також поселення голіградської групи культури фракійського гальштату (Олійник 1997). На високому підвищенні вздовж лісу у західному напрямку до Жежавського ботанічного заказника (лінія «Стінка») культурний шар простежується на площі 5 га. Тут знайдені фрагменти ліпного посуду із зовнішньою чорною та цеглистою внутрішньою поверхнею.

В урочищі Соколів відоме поселення княжої доби, яке займає усю його площу. Під час обстеження поля, проведеного у 1996р., зібрано велику кількість фрагментів гончарної кераміки, прикрашеної прокресленим орнаментом з паралельних ліній. На території поселення автором цієї публікації було виявлено велику кількість відходів сиродутного процесу плавлення заліза: понад 100 одиниць шлаків з відпрацьованої болотної руди та шматки самої руди (великими кусками і подрібнені), які мають вигляд породи червонуватого кольору з жовтими плямами, що візуально схожа на обпалену глину. Наявність цих відходів свідчить про існування на поселенні місцевого виробництва заліза. З інших матеріалів давньоруського часу тут знайдено: шиферні пряслиці рожевого і чорного кольорів, уламки скляних кручених браслетів чорного, зеленого, синього кольорів, бронзовий бубонець-підвіску (Олійник 1998, с 31). Давньоруські старожитності поселення переважно датуються XII - першою поповиною XIII ст.

Залишки давньоруського поселення зафіксовані й на полі Блашківці. Тут зібрано численну кераміку цього часу та інші матеріали, серед яких привертають увагу уламки скляних кручених браслетів яскраво-зеленого кольору з нанесеним на поверхню жовтим пояском і сині. На земельній ділянці С.І.Непийводи в цьому урочищі знайдено також залізоробні шлаки.

Археологічні пам'ятки Жежави та випадкові знахідки старожитностей навколо неї частково згадані у науковій літературі Б.Янушом, І.Коперницьким, В.Пшибиславським.

Могильник розміщений на лівому березі Дністра напроти городища, що знаходиться на правому березі Дністра у с.Городниця Івано-Франківської області. Він складався з групових і поодиноких поховань. Неподалік від зазначеного ґрунтового могильника у лісі розташований курганний могильник, який налічує принаймні 45 курганів, від котрих збереглися наземні ознаки. У 1909р. К.Гадачеком тут були розкопані чотири кургани, а у 1931р. Т.Сулімірський розкопав ще два.

У 1966-1967 рр. експедицією Львівського університету під керівництвом В.Д.Барана проводипись археологічні розкопки у самому центрі села [Баран 1967, с 236-237; 1968, с. 126-127.1968а s. 583-588; 1971; 1972, с. 170-185). Ними було досліджено багатошарове поселення, яке знаходилось на правому березі безіменного струмка в 1,5 км від русла ріки Дністер. На відкритій площі у 1200 м було досліджено чотири вогнища голіградської культури, чотири споруди липицької культури та вісім слов'янських жителів.

Слов'янське поселення у с.Зелений Гай є досить раннім і датується VI ст. За часом свого існування воно близьке до Зимнівського городища та поселення Рипні-ІІ.

Кераміка ранньозалізного часу та липицької культури знаходиться і на сусідньому північному-схилі струмка.

Поблизу поля Соколів у верхній частині стрімкої стінки долини Дністровського каньйону у юрському горизонті розташована відома пам'ятка природи, печера Татарка, інша назва - Гнила. На протилежному низинному правому березі Дністра ця місцевість має назву Соколова гора. Печера має 7 м ширини та 9,5 м глибини. Вперше згадана у краєзнавчому путівнику Йосифа Шварца.

У 1996-1998рр. Південно-Тернопільська археологічна експедиція Заліщицького краєзнавчого музею провела обміри та дослідження печери. За добу середньовіччя, за місцевими переказами, у печері переховувалися від турків мешканці навколишніх сіл. У 1944-1946рр. кам'яне підземелля служило місцем сховку вояків УПА.
У 1946 р. первісний вхід до печери було висаджено у повітря. Оскільки культурний шар у печері не зберігся, розкопки проводились у північному напрямку від неї. Під час зачистки скелі поблизу неї була знайдена кераміка XVII-XVIII ст та кістки свійських і диких тварин [Олійник, 1998]. На відстані 22 м від печери і 5 м від скелі під невеликим каменем під час розкопок у 1998 році на глибині 35 см від денної поверхні був знайдений розвал горщику давньоруського часу.

Таким чином, археологічні дослідження допомагають відкрити невідомі сторінки стародавньої історії краю. Територія села Зелений Гай (Жежава), як свідчить наведений вище стислий огляд пам'яток та історія їх відкриття і вивчення, в археологічному відношенні є досить перспективною і чекає на планомірні дослідження. Це дозволить реконструювати історію найдавніших поселень як на території села, так і в контексті усього регіону.

Газета "Колос", №66-67 від 16 жовтня 2009 року

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus