Єврейські братні могили в Заліщиках

На фото: місце розташування братньої могили в Заліщиках

 

Село Заліщики з’явилось на землях села Дубровляни (Добровляни) як виселок близько 1469 року, котрий був відомий під назвою Залісся, у XVI ст. — Залісще. Назва Заліщики зафіксована після 1578 року. Нинішнє місто засноване близько 1750 року на землях однойменного села, яке з появою міста стало називатися Старими Заліщиками. За часів Польщі земля, на якій виникли Заліщики, перейшла у власність магнатів Любомирських до краківського каштеляна станіслава Августа Понятовського. У 1763 році збудовано костел св. Станіслава.

У 1766 році Заліщикам надано Магдебурзьке право (вільне самоврядування), а з 1774 року — статус повітового міста. На початку червня 1919 року Заліщики кілька днів були столицею Західно-Української Народної Республіки — тут перебував її уряд.

В 1939 році після нападу Німеччини на Польщу в Заліщиках деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі.

Історія євреїв м. Заліщики починається із початків заснування міста, оскільки серед засновників були і представники цієї громади. ВкінціXVIIIст. в часі австрійського панування регіоном більшість євреїв у Заліщиках були купці і ремісники. Серед 1772 переписних листів 159 єврейських сімей були наступні професії: шинкарі, комірники, службовці і помічники, кравці, покоївки, м’ясники, ковалі, пекарі, власники тощо. Із даних Галицького намісництва відомо про кількість населення Заліщиків у 1784 р., яка становила 1474 особи, та кількість домів, що дорівнювала 254. Із них християнських родин було 138, населення – 598 осіб, єврейських родин – 181, населення – 846 осіб, тобто 70 %. В 1784 р. дані змінились: християн було 586 осіб (147 домів), євреїв – 1127 осіб (147 домів), тобто євреїв було майже в 2 рази більше від усієї кількості населення. В 1787 р. уряд допоміг заснувати в околицях Заліщиків ферми, які щоправда довго не проіснували. Згідно архівних даних, із зведення шкільного над інспектора Годована від 31 грудня 1789 р., у Заліщиках була німецько-єврейська школа.

В ІІ половиніXIXст.євреїпочали активнішезайматися торгівлею. У 1863 р. внаслідок суперечливих економічних інтересів відбувся інцидент – невеликий бунт проти євреїв, під час якого дехто із громади був побитий, власність знищена. Після втручання поліції м. Чернівці безлад припинили.

В 1890-х рр. економічний спад і конкуренція торговців інших національностей спричинили до еміграції євреїв у США. У Відні заліщицьким євреям допомагав єврей Хільфшверейн.

На початкуXXст. в Заліщиках створено Єврейську Асоціацію Кредиторів. В 1908 р. до її складу увійшли 551 купець, 25 ремісників, 6 фермерів, 3 доктори/адвокати, 33 фахівці іншого профілю (в т.ч. духовенство) та 95 людей інших професій.

Організована єврейська громада існувала в Заліщиках з кінцяXVIIIст.,проте спочатку скоріше як допоміжна громаді Тлустого (Товсте), використовуючи також їх кладовище. З початку 1800-х років побудовано синагогу і освячено єврейське кладовище. Синагога і читири менших молитовних будинки знищено у великій пожежі в 1871 р. Реконструйована за допомоги барона Ротшильда і місцевого мера.

Першим рабіном Заліщик був Р. Самуїл, син Р. Ісаака Дов Марголіса. Спочатку він був рабіном Ялівців (Поморці) і, за переказами, учнем самого Баал Шем Това. У 1860 р. рабіном став Ар’є Р. Юда Лейбун Ігра, який помер в 1870 р. Його змінив Р. Менахем Ар’є Зайсмер (Райхенберг), син Р. Соломона Нафталі, автор твору "МеАїн Ар’є”.

У 1880-х роках, коли Реб Менахем відправився до Кракова для вкорінення там хасидизму, рабіном був Р. Авраам Теумім, автор твору"Бірчата Автогом”. Він був замінений у 1896 р. його сином, Р. Зевом, автором твору"АнафЕц Арот”і рабином Бухареста в 1891-1896 рр., який общині протягом майже 50 років. ВкінціXIXст. хасидський Ребе, Рабін Шрага Файвіш Багер, син Р. Боруха, оселився в Заліщиках. Хасиди в Заліщиках були послідовниками або династії Ружина (особливо Чортківської філії), або Вижнице-Косівських хасидів.

Кількість єврейського населення Заліщиків у 1890 р. дорівнювала 4513 осіб.

На початку 1900-х, багатий і забезпечений єврей Хаїм Шмуель, син Меїр Єхуда Гласна, відкрив в Заліщиках друкарню в сподіванні публікувати релігійні твори. Єдиною книгою була збірка його власних проповідей"Імре Шоффер”("Образотворчі Приказки”).

В 1890-х рр. почали діяти перші сіоністи. До 1912 р. створено наступні партії і групи: "Сіон”, "Рахіль”, "Поалей-Сіон”, "Єдність”, "Агу дат Ісроель” (ортодокси) та ін.

В 1894 р. барон Гірш створив єврейську школу, яка налічувала 235 учнів. Багато студентів відвідували громадські школи Заліщиків і околиць. В 1904 р. створена повноступенева єврейська школа.

Восени 1914 р. до міста вторглася російська армія. Євреї піддалися вбивствам. В квітні 1915 р. євреї були вигнані із Заліщик, багато померли від холери і черевного тифу. Ті, що повернулися, знайшли своє майно розграбованим, будинки поруйновані.

В міжвоєнний період, особливо на початку настала економічна розруха. Близько 2000 із майже 2500 євреїв отримали допомогу від об’єднань "Об’єднаного Розподільчого Комітету” та "Лендслайту” із США. Вкінці 1920-х економічне становище євреїв ще більш занепало внаслідок конкуренції і депресію.

В ці періоди активно існували і співпрацювали кредитні спілки, вирувало політичне життя, євреї активно брали участь у виборах.

Багатьом євреям допомогла їх залученість у курортний бізнес, який значно зростав у 1930-х рр., як працівників громадського харчування та оренди житла, багатьох послуг.

У 1927 р. після повені і виливу Дністра значна Територія Заліщиків була хатоплена, в т.ч. і єврейське кладовище, пошкоджено пам’ятники і огорожу. Українцям тоді допоміг митрополит А. Шептицький, євреї ж значної допомоги від громад з Польщі та США не дочекалися.

Після смерті Р. Зів Теуміма на посаду рабіна було два кандидата – його син Р. Фішель Вайнбергер із Перемишля і рабинський суддя Р. Мордехай Шперехер. Жоден не був обраний і обидва служили як рабинські судді.

За увесь міжвоєнний час було розвинуто взаємодопомогу і освіту серед єврейської общини. З Європи також надходила допомога харчами, існувала суспільна кухні для бідних, допомога малим дітям, безоплатні лікарські огляди. Зусиллями громади створено"народний центр”з бібліотеками, освітніми програмами. Створено також дитячий садок, школу івриту, школу з вивчення Тори, драматичний гурток, спортивний клуб, культурні організації. Проте, як вже зазначалось вище, багато закладів закривались чи перепрофільовувались через відсутність коштів і кризу. З боку поляків у 30-х роках відбувались антиєврейські вияви, проте чиновники понесли покарання.

Друга cвітова війна і Голокост.

За даними Станіславівського шематизму за 1938 р., в зазначений рік у Заліщиках нараховувалось 7322 жителі, із них греко-католики – 3170 осіб, католики – 1395 осіб, євреї – 2757 осіб, що становило 38% усього населення містечка. Видно значне зменшення чисельності євреїв на даний період Та за час Радянської окупації до Заліщиків прибували євреї їз теренів тодішньої Польщі.

Під час панування Радянських військ у Заліщиках з вересня 1939 по червень 1941 р., було припинено функціонування всіх офіційних єврейських органів. Проте багато студентів вступили до новоствореної школи ідишу і брали участь у організованих неофіційних релігійних заходах. Перед Великоднем 1940 р. без згоди уряду було кошеровано млин для забезпечення борошна для випікання маци. Чиновник, що відповідав за проект, був заарештований.

Всі приватні магазини було зачинено, фабрики і заводи націоналізовано, а ремісники змушені були створювати кооперативи. Група єврейських комуністів займала ключові позиції в новому режимі. Після початку війни із Німеччиною невелика кількість євреїв, в основному комуністичні активісти, бігли в СРСР. Перед боязню нацистських переслідувань серед іншого вони втікали в Чернівці.

Німці зайняли Заліщики 8 липня 1941 р. і відразу розпочалося переслідування євреїв.Створено єврейське гетто – табір для осіб єврейської національності, де, згіднодокументів "Надзвичайної Державної Комісії із встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників…” (НДК) по Тернопільській області (за 1941-1942 рр.) Протоколом Надзвичайної Державної Комісії допиту свідка Вайнтрана С.Я. встановлено, що даний табір розміщувався по вул. Блюхера, утримувалось у ньому близько 3500 чоловік. Було видано низку економічних та іншого роду указів проти євреїв, введено комендантську годину. Доктор Майкс Катер став головою юденрату ("Єврейської Ради”) в липня 1941 р. У вересні євреям було наказано заплатити три кілограми золота, срібла і ін. цінностей.

Восени 1941 р. групу молодих євреїв прийнято на рабську працю в таборі Жванець біля Заліщиків. 14 листопада німці наказали всім молодим чоловікам віком від 15 до 50 років зібратися і, як повідомлялось, зареєструвавшись, відправитись деякій кількості людей на роботу до Кам’янки. Дехто, поставившись скептично до цього рішення, заховався, близько 1000 людей таки зібралися. Німці відіслали близько 200 євреїв до концтабору праці в Кам’янці, близько 40 осіб, в т.ч. і Катнер, було відправлено до ближнього армійського табору в Заліщиках копати масові братні могили. Незабаром інших 800 людей було привезено туди і розстріляно.

Зимою 1941-1942 рр. умови істотно погіршилися. Багато євреїв загинуло від голоду та тифу. Юденрату та іншим громадським групам було надано допомогу та медичне обслуговування. Восени та влітку 1942 р. євреїв продовжували відправляти до трудових таборів в сусідні міста Рожнів, Свидова, Лісовці, Козина Гора, Голов Аніза. Багато з цих таборів були зосереджені на виробництві синтетичного каучуку.

За матеріалами Протоколу Надзвичайної Державної Комісії, до липня 1942 р. близько 2700 людей залишилися живими, яких згодом відправлено до містечка Тлустого (Товсте).

20 вересня 1942 р. німці вигнали заліщицьких євреїв у сусідні гетто. Більшість з них були направлені в Тлусте (Товсте). Невеликі групи доставлено в Королівку, Ягільницю, Бучач, Борщів, Мельницю та Сколе. Вони розділили долю інших євреїв у масових вбивствах під час акцій навесні 1943 р. Багато були вбиті в таборі смерті Белжець.

Двісті євреїв залишилося в трудових батальйонах. Дехто намагався врятуватися втечею до Румунії, ховаючись в християн або в бункерах. До середини 1943 р. всі євреї були переведені до табору в Тлустому (Товсте).

У березні 1944 р. регіон було звільнено Червоною Армією. Серед тих євреїв, хто вижив, була невелика кількість із Заліщиків. Однак німці відбили даний район (в т.ч. і м. Заліщики) і вбили більшість тих євреїв, хто залишився живим, в т.ч. із Заліщиків.

Після того, як місто вчерговий раз було звільнене 24 березня 1944 р. кілька десятків євреїв, що вижили завдяки переховуванню та ті, що повернулися із таборів, зібралися у Заліщиках. У середині 1944 р. інші повернулися із територій СРСР. Однак, єврейське життя вже ніколи не могло стати таким, як було кілька років до війни. Більшість євреїв покинули Заліщики, виїхавши до Ізраїлю через Румунію, інші вирушили до Польщі, звідки також перебралися до Ізраїлю та в інші країни.

Директор Заліщицького краєзнавчого музею п. Василь Олійник у 2009 р. звернувся у листі до директора Представництва в Україні Американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу п. Мейлаха Шейхета з наміром звернутися до Заліщицької міської ради впорядкувати братні могили і увіковічнити пам'ять про загиблих євреїв пам’ятником. В листі п. Олійник подав 3 карти м. Заліщики ізсхематичним позначенням на них місць розташування єврейських братніх могил, поясненням місцезнаходження і короткий опис їх історії.

Дані про локалізацію двох братніх могил в Заліщиках підтверджуються результатами дешифрування (методами фотограмметрії та геодезії) німецької аерофотозйомки 1944 р. із Національного Архіву США та наземними камеральними дослідженнями, проведеними в 2010 р.

Перша братська могила розташована за межами від історичного середмістя на вул. Перемоги, 40, має форму квадрата. Вона розташована у подвір’ї приватного будинку на відстані 250 м у східному напрямку від лікарні. Обмежена металевим будівним тимчасовим парканом, гаражами, будинком та бетонованою землею, (далі – будинком). Стан задовільний, меморіальний знак не встановлений.

Друга братська могила має форму розтягнутого багатокутника. Розташована поза межами історичного середмістя, в північному напрямку від першої могили (приблизно за 600 метрів) поблизувисоковольтної електричної станції та будівельного майданчика. Стан незадовільний – спостерігається людське втручання, викидання сміття, в т.ч. будівельного Частина території також вкрита гілляками та стовбурами дерев. Обмежена сіткою, що відділяє грунтову дорогу від територій приватної власності, також грунтовою дорогою, будівельним майданчиком, сіткою із парканом, що відділяє трансформаторну станцію від грунтової дороги. Меморіальний знак відсутній.

У випадку першої братньої могилирослинність відсутня, за винятком насаджень клумбового типу.

У випадку другої братньої могилитериторія вкрита травяним покривом, грунтом, частково кущами, чагарниками.

За функціональною типологією – місцямасових поховань жертв нацизму(місцямасових розстрілів та захоронень). Загальна площа території сукупних об’єктів (двох братніх могил) складає 1706.22 м. кв. (0.17062 га). У загальній цілісності пам’ятка становить комплекс, що складається із 2-х братніх могил майже однакового часового проміжку утворення. Пам’ятні знаки встановлених зразків відсутні. Інколи єврейська громада світу вшановує пам'ять замордованих тут людей ходою з молитвами і запалюванням свічок.

Могили знаходяться відносно недалеко одна від одної. Братні могили є важливою історико-меморіальною пам’яткою, що засвідчує загибель багатої історії м. Заліщик як складової Галичини в контексті проживання в місті потужної єврейської громади і майже повного її знищення в часи Голокосту ІІ Світової війни. Тут убито відомих єврейських жителів м. Заліщики.

Братні могили становлять історичну пам’ятку колись потужноїєврейської громади м. Заліщики і її найвідоміших діячів різних сфер суспільного життя, від якої, окрім даних і розташованих в інших місцях могил, не залишилось і сліду. У радянську добу в повоєнний час пам’ятка не охоронялася, за винятком короткого періоду в 1960-х - 1970-х рр., коли одна із братніх могил, а саме перша, була упорядкована і до неї приїжджали помолитися євреї із цілого світу. Незважаючи на розслідування Надзвичайної Комісії, після війни місця не окультурювались, частини другої могили позаростали, подекуди розсипане різне сміття, в т.ч. і будівельне, недалеко від другої могили відкрито будівельний майданчик. На території другої братньої могили спостерігається постійне людське втручання, пов’язане із будівництвом і фактичною роллю даної території як "будівельного смітника”.

Території займають дві площі братніх могил, розташовані відносно недалеко одна від одної – відповідно на півночі і на півдні. Під час розстрілів на місцях викопувались ями, куди вкидали трупи вбитих і напівживих людей та закопували. Ями стерегли поліцейські.

Межі братніх могил окреслені за допомогою дешифрування німецьких військових аерозйомок 1944 р., що виходить із історичних збережених фактів про дану подію та свідчень очевидців, історичних досліджень, збереженої пам’яті про точні дані розташування могил і часткове упорядкування однієї з них в невеликий проміжок часу. Дослідження і нанесення територій на сучасну ситуацію виконані за допомогою геодезичної зйомки території, численних наземних досліджень (біолокації) та нанесення встановлених результатів фотограмметричним методом. Використано сучасні космічні супутникові зйомки територій. Територія об’єктів спеціально не виділена. Огорожа відсутня.

Ви знайдете більше фотографій в галереї.

Джерело - http://www.jewishheritage.org.ua/

 

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus