Ратуша в м.Заліщики

Автор Руснак О.В.

На мальовничому березі сивого Дністра, де суховій і верболози, піднімаються скали високі, розкинулося прекрасне місто Заліщики. Місто, прославлене поетами і художниками, композиторами і письменниками. Місто, яке чарує своєю неповторністю і таємничістю.

Заліщики, ще за часів панської Польщі вважалося найпрестижнішим курортом на той час.

Але минули роки, змінилося обличчя міста, та незмінними залишилися спогади про колишню славу Заліщик. Та ще на згадку про славне минуле залишився герб міста Заліщик. В центрі герба - ратуша, за покрівлі якої видно Єдинорога (фігура коня з рогом на голові), що здійснює стрибок.

Єдинорог - це символ сили. А в рицарську епоху, далекі часи, знать перш за все цінувала силу і миттєвість удару списа на рицарських турнірах і герцях. Єдинорог уособлював у собі швидкість коня і ударну , колючу силу рога бика. Тому знатні феодали мали на своїх гербах зображення єдинорога. Тільки не на кожному гербі дозволялося його зображувати: цю честь потрібно було заслужити.

Вперше герб міста Заліщики з'являється в 1750 році. Це означає, що поселення Заліщики стало містом і йому було надане Магдебурське право (вільне самоврядування).

У центрі герба, як вже згадувалось вище знаходилась ратуша. Що вона собою являє? Чому ця споруда була зображена на гербі міста?

На ці запитання наш експедиційний загін “Скіф” , що діє при Заліщицькому районному Будинку школярів, почав збирати відомості, що змогли б дати відповідь, провівши попередньо велику пошукову роботу.

Перш за все ми опрацювали матеріал, який знаходиться в Заліщицькому краєзнавчому музеї.

Наступним кроком нашого пошуку стало опитування старожилів міста . І ось, що ми дослідили.

В путівнику краєзнавства, 1931 року видання є такий матеріал: “Ратуша – найстаріша мурована будівля в місті Заліщики. Побудована за планами барона Діцьке в половині XVIII століття, колись була фортецею, на що вказують добре збережені бійниці. До неї на цьому місці був мисливський замок Станіслава Августа Понятовського, краківського каштиляна, стрия пізнішого короля Польщі Станіслава Августа Понятовського.

Горизонтальний проект ратуші утворює правильний прямокутник з виступами - чотирма наріжниками (кутовими вежами). В середині - двір (подвір'я). Стіни нижніх поверхів - до півтораметрової товщини, тепер закриті забудівками, в яких розміщені крамнички. В'їздна західна брама архітектурно обрамована (прикрашена) гербом “Погоня”. До 1865 року ратуша була увінчена кам'яною фігурою нареченої Марусинки (невістки короля Польщі). Над східною брамою височіла фігура шведського рейтера з оголеною шпагою в руці , яка в 1919 році була знищена українськими жовнірами. Наріжники будинку забезпечені в квадратні, декоративні маленькі вежі, до яких ведуть східці . Під головними крилами з входом із південної сторони, - просторе підземелля. У ратуші була досить цікава опалювальна система: в підвалах будови знаходилися великі печі, від яких в середині стін розходилися ходи, по них гаряче повітря йшло по всьому будинку і так нагрівалися кімнати.”

Зі слів старожила міста Заліщики Гарбузяка Михайла Кириловича, 1914 року народження: “ . . . ратуша збудована із каменю. Спочатку вона була покрита очеретом, потім її накрили гонтою, а пізніше привезли з Коломиї черепицю. В бійницях стояли моздєри (гармати невеликого розміру) . В середині розташовувався магістрат. Там же були і дві кімнати , в яких відбували покарання міщани за дрібні порушення, до 14 днів. Добродію Гарбузяку М.К. все це розказав пан Броніцький , який служив писарем у магістраті. Із його ж слів: “. . . від підвалів ратуші вів підземний хід, що був на початку мурований, а потім - рубаний (копаний) у землі на глибині більше як 1,5 м. Хід досягав у висоту 1,7 метра, а в ширину – 1,4 метра. В ньому могли спокійно розминутися дві людини. Вихід цього підземного ходу знаходився на подвір'ї теперішньої школи ім.О.Маковея , на місці якої попередньо стояв напівдерев'яний одноповерховий будинок, в якому розміщувалася школа.

Потім була зустріч із старожителькою нашого міста Данилюк Павліною Миколаївною, 1918 року народження. Від неї ми записали такі спогади: “ . . . в 1924 році ратуш мала вежі, між якими стояла кам'яна статуя турка з шаблею чи сокирою. А нижче, над дашком першого поверху, стояли ще дві кам'яні фігури які були схожі на шахові фігури. В середині знаходились ресторан і різноманітні магазини.”

Павліна Миколаївна розповіла про те що на місці теперішнього готелю “Світанок” був магазин, який мав глибокий підвал. І в період окупації міста фашистськими загарбниками, коли німці вивезли із Заліщик євреїв (в тому числі і власника магазину), маленька Павліна, разом із декількома своїми однолітками забралися в підвал магазину. Звикнувши до темряви, вони запримітили три кам'яні сходини під стіною. Недовго вагаючись, дітлахи зсунули сходини з місця і перед їхніми очима відкрився отвір у підземелля, хід якого був вирубаний у глині. Несміливо вони рушили вперед по тунелю. Пересувалися вільно, бо висота його дозволяла йти, не доторкаючись головами верху підземелля. Пройшовши деяку відстань, зупинилися, відчувши під ногами “ щось не те “. Хлопці повернулися назад за якимись дошками, а декілька дівчат чекало на них біля небезпечного місця. Через деякий час хлопці повернулися з дверима, які положили на “те“ місце. І аж тоді діти змогли роздивитися, що це була хитромудра пастка, якщо на неї необачно стати , то камінь повертався і нещасний падав у вириту яму, а камінь знову прикривав яму зверху. Так людина опинялася в пастці, вибратися з якої самостійно було неможливо. Далі хід довів молодих людей до стіни, яка була змурована з каменю. Розібравши цю стіну вони потрапили до підвалів ратуші , але відразу звідти втекли, злякавшись, щоб їх не помітили і не заарештували. Зараз на місці цього магазину стоїть готель “Світанок” .

Є версії, що від ратуші відходило декілька підземних ходів в різних напрямках. Один йшов до залізнодорожньої станції, а звідти - в сторону лісу. Другий хід простягнувся в сторону річки Дністер. Цей хід проходив під річкою і виходив на другому березі річки. Інший хід вів у бік теперішньої школи.

В останнє про ратуш, як про цікаву архітектурну споруду згадується в путівнику “Тернопільщина”, 1968 року видання. Восени цього ж року за розпорядженням тодішнього голови райвиконкому д.Слободяна і під пильним наглядом і відповідальним за виконання розпорядження, заступника голови райвиконкому д.Хащинського ратуш була повністю зруйнована. У м.Заліщики проводили реконструкцію центру.

Я, Боднар Ігор Романович, являюся очевидцем цієї ганебної події: мене і моїх однолітків (ми були тоді вихованцями дитячого садка) водили дивитися на це “видовище”.

Наш загін записав також і спогади жителя міста Заліщики Погорецького Євгена Івановича 1938 року народження , який в той час працював в комбінаті комунальних послуг і безпосередньо розбирав ратуш (був водієм автомашини, яка була пристосована до перевезення води). Розбирали ратуш на протязі двох тижнів. Спочатку зняли дах і розібрали стіни верхнього поверху, крім веж. Потім вежу обв'язували тросом, другий кінець якого прив'язували до машини , що була обладнана цистерною для води і мала вагу 12 тон, і починали тягнути. Вежа хиталася, здавалося що вже падає, але знову і знову вона займала своє попереднє місце. Машина ставала “дибки” на задні колеса і знов падала на передні. Довго тривав двобій , але каміння не витримало, піддалося. Камінь за каменем ратушу розібрали. Залишилися лише просторі підземелля, які бульдозери загорнули і зрівняли із землею.

А на місці найстарішої будови міста розбили клумбу в центрі якої поставили пам'ятник Леніну, який в теперішній час зняли і зараз на тому місці стоять ліхтарі як вічний вогонь по ратуші.

І залишилася ратуш на фотографіях, картинах, на сторінках краєзнавчих путівників, гербі міста разом із міфічним гордим і непереможним єдинорогом.

Довго стояла ратуш , додаючи величі місту, пережила дві світові війни, і хто б міг подумати, що півтораметрові стіни вдасться зруйнувати необдуманим розчерком пера.

Література

1. Історико-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики. Вид Нью-Йорк, - Париж, - Сідней, - Торонто. 1974р.

2. Олександр Чоловський “Давні замки і фортеці на Галицькій Русі” - вид. Львів , 1892р.

3. “Тернопілля” краєзнавчий путівник. Видавництво “Каменяр” м.Львів - 1968р.

4. “Заліщики і околиці” - путівник краєзнавства - Йозеф Шварц. - м.Тернопіль - 1931р.

5. Спогади старожилів

- Гарбузяк Михайло Кирилович;

- Данилюк Павліна Миколаївна;

- Погорецький Євген Іванович.

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus