Cильні дощі літа 2008 спричинили стихійне лихо. Наддністрянщина дещо меншу повінь пам'ятає наприкінці 60-х років минулого століття. Якими ж були масштаби розливів Дністра та його приток у минулому?

З «Історично-мемуарного збірника Чортківської округи», виданого у 1974 році в діаспорі, довідуємося, що у с.Добровляни під час повені 1767 р. води Дністра принесли дерев'яну церкву, яку місцеві віруючі тут встановили, але незабаром прибули люди з Прикарпаття й відвезли її на попереднє місце. У 1780-і під час повені історія повторилася: коли знову ці ж люди приїхали по храм, розбирати його вже не стали, сказали: «Така воля Божа». Згідно давніх переказів, дерев'яну церкву принесла вода з Бучача або з-під Галича. Цей храм Воскресіння Христового зруйнували войовничі атеїсти весною 1962 року.

У травні 1988 р. при реставрації костела св. Станіслава у м.Заліщики робітники знайшли «Пропам'ятну книгу костела» - своєрідну хроніку подій, що відбувались на Заліщанщині протягом 1818-1931 рр. Записи у книзі-літописі спочатку латинською, а потім польською мовами проводили парохи заліщицького костела. Є в рукописі описи стихій, зокрема повеней, що були у рідному краї. У серпні 1613 р. під час жнив через безперервні зливні дощі стався розлив річок, що принесло великі збитки.

Стихія повторилась у 1816р. Через 5 років, із 12 по 17 липня 1821 р., Дністер знову нагадав про себе великою водою.

Улітку 1837,1843,1845 і 1856 років через рясні дощі, зливи, що супроводилися грозами з блискавками, громами і градом, сталися великі розливи річок. 18 липня 1861 р. між селами Стрільче і Городниця Городенківського району на Івано-Франківщині під час грому зіткнулися хмари, внаслідок чого швидкі потоки води скинули з крутого берега у Дністер багато хатів із людьми, котрі потопилися.

У червні-серпні 1864 р.зливи були частими. Міст на Дністрі в Заліщиках 23 серпня ц. р. був знесений водою. Посіви розмиті дощем. 6 червня 1871 р. о 18 год., як записано у хроніці костела, випав зливний дощ із громом і блискавкою. Міст через Дністер, що сполучав м.Заліщики із с.Звенячин, був затоплений і зруйнований. Велика вода, що розлилася берегами, затопила 7 будинків, у т.ч. Й будинок Галькевича, котрий загинув разом із сім'єю. Потоком води знесено 7 вітряків. Жахливо загинули у водах Дністра 64 поляки і євреї. Вода, що раптово піднялась у Дністрі, зруйнувала міст так, що 14 днів екіпажі із Заліщиків не могли добратися до Чернівців.

Цікавий рукопис «Спомини» написав у 1969 р. уродженця села Печорна, випускник Заліщицької учительської семінарії, що жив і працював у місті Лодзі (Польща), Дмитро Монич. У розділі «Дідичі» Монич пише: «У 1980 р. влітку було обірвання хмари над Звенячиним і Заставною. Яром рушила ріка води. Повінь забрала корчми вздовж дороги у Звенячині Дністром пливли дахи, столи, крісла і драбини.

У кінці Добровлян жив убогий рибак Костиник. Жаль йому було дивитися, як пливе рікою дерево. Сівши в човен, зачав стягати на берег пливучі речі. Притягнув дубовий стіл. У його ногах знайшов золоті монети. Невдовзі прийшов Костиник до пана Бруніцького. Барон Бруніцький дав селянину за всі монети велике поле в кінці Добровлян, а також заплатив гроші, за які Костиник теж купив поля і став найбагатшим чоловіком у селі.

В "Історично-мемуарному збірнику чортківської округи" є згадка про те, що у вересні 1941 р. по зливних дощах Дністер залив усе с.Добровляни. Вода в селі текла поверх шосейної дороги до 2,5 метра.

Про повінь ближчих до наших часів дізнаємось з опису стихії в с.Касперівці у тій же «Чортківській окрузі»: «7 травня 1967 р. страшна повінь навістила частину Касперівців - Горідолини. Вода перервала на річці греблі, про які совєтська влада зовсім не дбала від часу «соціалізації» млинів. Повінь затопила частину села Горідолину. Було кільканадцять людських жертв і повне знищення господарств, хат, худоби. Самозрозуміло, совєтська преса все це промовчала, а робітничо-селянська влада нічим не допомагала пошкодованим».

Лише у статті «Найтепліший місяць літа», опублікованій 4 липня 1967 року в районній газеті, агрометеоролог К.Ліпський написав наступне:«Минув червень, і настав липень. Це - найбільш гарячі і з великою кількістю опадів місяці».

У 1969 р., коли на Заліщанщині знову повторилася стихія, К.Ліпськии у статтях районки «Перший місяць літа», «Гаряча пора» і «Погода у вересні» - пише про те, що у червні-липні за 40 днів випало 200-280 міліметрів опадів, тобто стільки, скільки випадає в середньому в цю пору року за 4 місяці. З 2 по 12 червня випало 120-160 мм опадів, тобто 12-18 відер води на кожний метр, або 1200-1800 тонн на гектар. Від великої кількості опадів піднявся рівень води в річках. Особливо високо, на 8-10 метрів, досяг рівень води в Дністрі в основному за рахунок припливу її з інших районів. "Минуло літо — пора спек, сильних злив і градобоїв. Великої шкоди завдали град і повені", - пише агрометеоролог.

Автор цієї статті просить жителів району, в яких збереглися світлини, спогади старожилів про стихійне лихо, зокрема повені, надавати ці документальні матеріали в районний краєзнавчий музей.