Дністрянська биківня

"Несе свої води сивий Дністер. Мчать мостом пасажирські потяги. А хрести, що стоять по обох берегах Дністра, біля залізничного мосту, нагадують, що тут, у далекому 1941 р., сталася велика людська трагедія. Тут, на рідній землі, страшною смертю загинули безвинні українці від рук найлютіших ворогів українського народу. Пам'ятаймо про це!" - так звертається до нас М.Черешнюк у книзі «Сповідь на світанку» (Чернівці, 2005р.). На сторінках книги я знайшов імена шести буковинців, які загинули мученицькою смертю у цих вагонах. Називаю їх поіменно.

1. Гордіца Михайло Онуфрійович, 1908 р.н., с.Дорошівці, заарештований 26 червня 1941р.
2. Анака Василь Іванович, 1907 р.н., с.Дорошівці, заарештований 25 червня 1941р.
3. Анака Степан Васильович, 1909 р.н., с.Дорошівці, заарештований 25 червня 1941 р.
4. Габура Андрій Васильович, 1911 р.н., с.Дорошівці, заарештований 25 червня 1941р.
5. Турецький Дмитро Степанович, 1921 р.н., м.Заставна, заарештований навесні 1941р.
6. Тодор Вигнан, с.Дорошівці. У книзі поміщено світлини його з сім'єю.

Всі вони загинули на залізничному мосту Кострижівка-Заліщики в липні 1941р. У книгах Михайла Андрусяка з Коломиї я знайшов імена жителів Городенківського і Коломийського районів Івано-Франківської області, які також загинули у вагонах у Заліщиках. Так, у книзі «Брати вогню» читаємо: «Два вагони, напхані в'язнями Коломийської в'язниці - жінками і чоловіками - окупанти зіштовхнули в Дністер 5 липня 1941р. з підірваного моста неподалік Заліщиків.

Глибока вода поглинула Івана П'ятничука, Дмитра Бегметюка, Івана Стасюка, Петра Нащука, Петра Колибаб'юка, Якова Сопчака з Лісної Слобідки, Василя Бабія з Серафинців, вісімнадцятирічного Дмитра Бойківа з Глушкова та сотні інших нещасних жертв».

ЗО березня 2009р. я мав телефонну розмову з автором книги і попросив у нього дозволу назвати ці прізвища заліщицькій громаді.

Я запитав його, чи має він документальні підтвердження, можливо, це художній домисел. Автор книги назвав мені такі джерела: «Реабілітовані історією» Івано-Франківська область. Всього видано 5 томів. Завдяки безкорисливій допомозі студентів Заліщицького агроколеджу, яким висловлюю щиру подяку, я опрацював ці книги.

Їх неможливо читати спокійно. «Тут нема прокльонів, нема істерики, тут є біль і правда, бо це розповідь не ворогам, а своїм дітям і внукам», -так пише про ці книги Володимир Яворівський.

Вивчаючи ці книги, я знайшов всі названі автором книги «Брати вогню» імена. Страшні речі відкрились мені. 9 січня 1941р. відбувалось засідання військового трибуналу 12 армії Київського військового округу, на якому було розглянуто справи 38 чоловік (з них всього 38 вісім названих мною, с/с №14557, з них 10 чол. засуджено до розстрілу, інші 10+5 (10 років тюрми + 5 років позбавлення прав). Є тут і кримінальні справи наших краян. Федорович Казимир -Станіслав Іванович, 1909 р.н., поляк, проживав у м.Заліщики, працював у сільському господарстві. Звинувачення: служив у польській армії, особлива нарада НКВС СРСР 21 травня 1941р. засудила на 8 років. Така ж доля вчителя Нестора Харжевського з Колодрібки, якого засудили до розстрілу.

Справедливо писала про це велика українка Л.Костенко:
Це ж треба мати
сатанинський намір,
Чаїть в собі невиліковний
сказ,
Щоб тяжко так знущатися над нами.
Та ще й у всьому
звинуватить нас.

На основі вивчених документів називаю імена наших краян, які загинули мученицькою смертю у цих вагонах.
1. Юрійчук Володимир Антонович, 1911 р.н.
2. Черлінка Петро Григорович, 1913 р.н.
3. Китик Мефодій Михайлович, 1915 р.н.
4. Красій Василь, 1906 р.н.

Вони згоріли у вогні і потонули у Дністрі. Вони пройшли очищення вогнем і водою. Вічна їм пам'ять і вічная слава!

Доречно нагадати слова нашого краянина О.Маковея: Кров пролита не пропаде. Зродить нива: Буде, буде Україна Ще щаслива!

Буде Україна щасливою, якщо ми не будемо плакати, а будемо працювати для України. Для нас, без нас, за нас ніхто нічого не зробить.
Думаймо, браття, бо може бути запізно.

Антон Могилюк, с.Слобідка
Газета "Колос" від 3 липня 2009

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus