Визволення Заліщик від німецьких загарбників

Олександр Руснак, аспірант кафедри історії України
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Присвячується ветеранам Великої Вітчизняної війни, які проживають у місті Заліщики: Барановій Катерині Никифорівні, Ващило Олександрі Володимирівні, Ващилу Сергію Семеновичу, Горлачуку Олександру Савовичу, Данилюку Петру Михайловичу, Кабачію Петру Терентійовичу, Куценко Ганні Андріївні, Лісовій Тетяні Іванівні, Палагнюку Володимиру Дмитровичу, Полушиній Антоніні Антонівні, Сальніковій Лілії Степанівні, Теленьку Михайлу Григоровичу, Чернову Федору Петровичу, а також всім, хто поклав життя на вівтар Перемоги

Визволення Заліщик від німецьких загарбників

Звантажити Назва Відтворення Розмір Довжина
download Початок Війни
Олександр Горлачук

1.8 MB 7:45 min

Звільнення України від окупаційних військ Німеччини та її союзників тривало майже 2 роки (з грудня 1942 р. до жовтня 1944 р.). Одним із важливих етапів стала Проскурівсько-Чернівецька військова операція (березень-квітень 1944 р.), в результаті якої була визволена значна частина Правобережної України.

Згідно з планом радянського командування даний наступ здійснили війська 1-го Українського фронту, до складу якого входили: 13-та, 18-та, 38-ма, 60-та армії, 1-а гвардійська армія, 4-та, 3-я гвардійська і 1-а танкова армія, а також 2-а повітряна армія). На той момент 1-ий Український фронт очолював один із найвидатніших полководців Другої світової війни – Маршал Радянського Союзу – Г. К. Жуков.

Їм протистояли добірні з’єднання під орудою кращих німецьких воєначальників – генерал-фельдмаршалів Е. Маншнтейна і В. Моделя. Напрямок, який вони обороняли було визначено А. Гітлером як найпріоритетніший з усіх ділянок Східного фронту, оскільки втрата німцями Поділля і Галичини не лише відкривала Червоній армії шлях для подальшого розвитку наступу на Захід, а й робила можливим захоплення нею території Румунії. На одній з оперативних нарад фюрер зазначив: „Краще я віддам білоруські ліси, аніж румунську нафту”. Керівництво вермахту теж схилялося до думки, що під час весняно-літньої кампанії 1944 р. для радянських військ головним буде саме цей напрямок, тому й посилило його значними танковими силами.

Проскурівсько-Чернівецька операція розпочалася наступом військ 1-го Українського фронту 4 березня 1944 р. Червоній армії одразу вдалося прорвати фронт на ділянці Шумське-Любар, а вже 7 березня – вийти на лінію Тернопіль-Проскурів (нині Хмельницький). Німецькі війська протягом 8 діб потужними контрударами намаглися відбити втрачені позиції. Як згадував Маршал Г. К. Жуков, „…тут зав’язалася надзвичайно жорстока битва, якої ми не бачили з часів Курської дуги”. Наші воїни проявили неабияку стійкість, відбивши всі ворожі атаки. Знекровивши контрударні частини противника, 21 березня вони розпочали наступ на південь. Одночасно червоноармійці просувалися зі сходу і північного сходу. 1-а танкова армія, розбиваючи частини супротивника, 24 березня звільнила Чортків, а 8-й гвардійський корпус армії вранці того ж дня вийшов до Дністра. Безпосередньо в район Заліщиків підійшла 20-а гвардійська механізована бригада полковника А. Х. Бабаджаняна.

На підступах до Заліщиків наші бійці діяли в надзвичайно складних умовах. „Швидке танення снігу поєднувалося з мокрим снігопадом або холодними дощами. Дороги настільки розвезло, що навіть танки по них просувалися з величезними труднощами. Що вже говорити про автотранспорт! Він застрягав, і люди просували його вперед вручну.

На „проштовхування” автотранспорту були кинуті саперні частини, цілі мотострілецькі підрозділи, гусеничні бронетранспортери, танки для буксирування.

Дороги – суцільне місиво болота. А по узбіччях рухається піхота. Солдати змокли до нитки. Періщить дощ, шинелі як мокрі губки, на чоботах пудові шматки багнюки, а на плечах кулемети і міномети. І ще в цей час потрібно було підсобити плечем застряглій вантажівці”.

Єдиний шлях, що зв’язував Чортків і Заліщики, на десятки кілометрів був забитий покинутим автомобільним і гужовим транспортом противника, який хаотично відступав.

Першим на околиці Заліщик вийшов 68-й гвардійський танковий полк під командуванням А. П. Петрова (20-а гвардійська механізована бригада) у взаємодії з танкістами 1-ї гвардійської танкової бригади полковника В. М. Горєлова. 23 березня до кінця дня вони захопили роздоріжжя Заліщики-Устечко.

Попереду полку на бронетранспортерах діяла бригадна розвідувальна рота молодшого лейтенанта С. Я. Устименка, яка ввечері 23 березня вирвалась на північну околицю Заліщик. Тоді у місті зайняли безуспішну оборону залишки німецької 11-ї танкової дивізії. Мости через Дністер було підірвано.

„Вранці 24 березня до Заліщик підійшли основні сили бригади. Зав’язався жорстокий бій. Хоробро бились воїни 2-го мотострілецького батальйону капітана С. Д. Осипова, танкісти полку А. П. Петрова, артилеристи майора В. А. Варфоломєєва. Місто було взяте.” А вже після були стрімке форсування Дністра і наступ на Чернівці.

Указом Президії Верховної Ради СРСР С. Я. Устименку, С. Д. Осипову, І. Х. Калиндюку, А. П. Сініцину, В. Г. Кочерову присвоєно звання Герой Радянського Союзу, а 20-а гвардійська механізована бригада наказом Верховного Головнокомандування була найменована „Заліщицькою”.

Цікавим видався бойовий шлях „Заліщицької” бригади. Після завершення Проскурівсько-Чернівецької операції – участь у Львівсько-Сандомирській, Варшавсько-Познаньській, Східно-Померанській і Берлінській наступальних операціях. А починалася її історія з Курської битви, Житомирсько-Бердичівської та Корсунь-Шевченківської операцій.

Окрім почесного звання за визволення містечка Заліщики, 20-а гвардійська механізована бригада нагороджена орденами Леніна, Бойового Червоного Прапора, Суворова 2-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня; близько 7 тисяч її воїнів відзначені орденами й медалями, 10-м присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В такій ситуації особливо приємно відзначити, що з них 5 бійців Червоної армії здобули звання Героя саме в боях в районі Заліщик.

Після завершення Великої Вітчизняної війни 20-а гвардійська механізована „Заліщицька” бригада ще майже півстоліття несла бойову варту у складі Групи Радянських Військ у Німеччині і дислокувалася у Саксонії.

В наш час запекло дискутується тематика подій 1941-1945 рр. Прикро констатувати, але інколи суперечки доходять до банального обливання брудом безсмертного подвигу народів колишнього СРСР (в тому числі й українського) – перемоги у війні з нацистською Німеччиною. Тому, сподіваємося, що ця коротенька стаття допоможе хоча б трохи відсвіжити у пам’яті поколінь славні сторінки нашої історії і стане скромним подарунком дорогим ветеранам до їх Свята. Низький Вам уклін!

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus