Об'єднати зусилля підприємств, влади, громади

Хто і коли посіяв у людські душі байдужість, безгосподарність, черствість до рідної вулиці, до домівки, в якій живеш, до всього, що нас оточує, адже колись таке не водилось – були й подвір’я благоустроєні, і сміття мало своє місце, і дорогу оберігали, і парки-сквери доглядали і, що найважливіше – інший, добропорядний менталітет був притаманний заліщанам. Хоча особливих циркулярів з цього приводу ніхто не давав…

Нині маємо свою державу, а звичка жити за старими стандартами і мірками, які вкоренилися, видно надовго, так і залишилась… Доходить до таких парадоксів, соціальних викривлень, які не личить споглядати, ні тим паче – терпіти. Місто потребує конкретних дій, щодо покращення благоустрою, справедливих оцінок вчинків окремих громадян з цього приводу, покращення архітектурного вигляду, поліпшення якості доріг і водозабезпечення, реалізації інших наболілих проблем соціально-економічного розвитку, в тому числі розширення житлового будівництва і зокрема молодіжного, створення нових робочих місць.
Як міська влада планує реалізовувати ці важливі завдання? Про це і йшла мова на розширеній нараді при міському голові з участю членів виконкому, фінансистів та керівників промислових підприємств. Відбулася зацікавлена розмова, прозвучали гарні пропозиції щодо шляхів виходу з нинішньої ситуації в плані поліпшення благоустрою, облаштування міста. І тон цій розмові задав міський голова Володимир Бенев’ят:
- Зізнаюсь чесно, міська влада займається усіма питаннями життєдіяльності міста, але стан виробництва, що є найважливішим моментом на сьогодні - адже це не тільки зайнятість людей, а й сплата податків до бюджету, соціальні гарантії працюючим – ми опустили. Тому для нас важливо, як функціонують підприємства, скільки людей зайняті на них, які тенденції переважають – до скорочення чи розширення робочих місць, як іде проплата за землю. Ми готові частково дати соціальні замовлення через відповідну проплату з міського бюджету.

Що плануємо цьогоріч зробити?

Передбачається будівництво меморіалу чорнобильцям і воїнам-афганцям. Пам’ятники скульптор виготовив, міськрада готова дати замовлення на встановлення їх. Крім ремонту доріг, планується завершити реконструкцію пам’ятника Т.Шевченку.

У планах на майбутнє – оновлення міського фонтану – він діючий, але надто примітивний. На реконструкцію міського водогону є документи на 2 млн.600 тис.грн. Це має бути потужна фірма, яка б сумлінно виконала цю роботу і відповідні відрахування зробила у бюджет міста. Міськрада має чимало пропозицій до керівників підприємств, підприємців. Це прогноз тільки на найближчий час. А взагалі хочу, щоби проблеми міста об’єднали зусилля і виробничників, і влади, і громади.

До розмови першими долучилися брати Навольські – Іван та Микола.
Іван Михайлович:

- Щоб реалізувати ці плани, треба вирішити чимало проблем. Найперше – закликати і зобов’язати людей до порядку. Ми багато чого доброго встигли розвалити, а нового не придумали. Сміттєзвалища стихійні організовані не в одному місці і не перший рік. Відкривають їх де завгодно. Тому, найперше, мусимо мати муніципальну поліцію, яка б сама заробляла на себе. Сміття викидають на ходу - з машини на дорогу, виносять під будинок. Колись на Печорну, Заліщики й Добрівляни було декілька жандармів. І всюди був порядок. Ніхто не кричав, не виясняв стосунки, просто виписували квитанцію для сплати штрафу і давали порушнику порядку. Має бути чітка програма дій і відповідальність кожного за вчинене неподобство. Люди хочуть бачити чистоту. Особисто я стикався з негативними фактами навіть поблизу будинку, в якому проживаю. Але я не наділений такими повноваженнями, з допомогою яких поставити людину на місце, хіба осоромити її. Все починається з порядку вдома, в сім’ї, в будинку, на робочому місці. І ми прагнемо цей порядок підтримувати. На наших підприємствах працює 400 осіб. Але ж не без проблем. Немає законодавчої бази в державі і в нас. Ставки кредитів у банках дають під такі відсотки, яких в жодній державі немає. Потрібні зміни в податковій системі, яка сьогодні просто нищить виробництво.

В.Бенев’ят: Якщо б, не дай Боже, підприємство закрилось, куди люди підуть?

Іван Михайлович: є сайт нашого міста, який організував Олександр Хомишин. Хотів би, щоб на ньому говорилось про наші перспективи й можливості, щоб інвесторів привабити. У нас багато бюрократії. Щоб організувати чи започаткувати виробництво, треба 100 договорів, а щоб знищити його – нічого не треба. 
Доводиться їздити по селах і вислуховувати багато людських потреб, прохань. «Зробіть, дайте, допоможіть», - кажуть селяни.

«А коли у вас була сільська толока? - запитую.- Таким методом багато добрих справ можна зробити. Матеріально ми допоможемо, а ви зробіть справу зусиллями села. “Ні. Ви нам зробіть,” – відповідають».

У Зеленому Гаї є церква і маємо при в’їзді споруду, яка планувалась під школу. Церква – це наше. Вона впорядкована, чистенько благоустроєна. А школа – то нічиє. І розбирають її по цеглині. Бо добудовувати її народною толокою ніхто не візьметься, а ще люди звикли, щоб дали кошти, матеріали, робітників.

У нас на виробництві також є чимало проблем – таких пунктів, які бажано нагально вирішити, мабуть, назбиралося б до 60. Щодня до нас приходить 10, а то й більше осіб найматися на роботу. Перспектива є. Уже виготовлена проектна документація на відкриття швейного цеху. Це знову ж робочі місця. Але, щоб повести людей за собою, треба з них і питати. Тобто все починається з дисципліни, дотримання Закону. Диктатура Закону – понад усе.

В.Бенев’ят: - У нашій компетенції – виділення землі. Якщо в цьому є потреба, ми згідні. Я хочу, щоб ми були партнерами: залучити вас до виготовлення квіткових пірамід для озеленення міста, замовити у вас бетонний розчин для благоустрою верхнього кладовища, виготовити із жесті таблички найменування вулиць.

Іван Навольський: - Я, наприклад, ще й згідний у верхньому парку зробити оглядовий майданчик з видом на Дністер. Щось оригінальне зробити в місті з метою покращення його архітектурного вигляду.

Володимир Бенев’ят звернувся до керівника СТ «Агробуд» Ярослава Вацика: чим сьогодні живе ця будівельна організація, яка потужність її, що може вона зробити для міста?

Ярослав Станіславович:

- Фірма – на єдиному податку працює. Взимку, на жаль, роботи немає. Останні роки переважає тенденція до виживання. Це виконання будівельно-монтажних робіт і продаж будівельних матеріалів. Але ж ціни змінюються щодня, а той щогодини. Тому заробіток тут нестабільний. Найголовніше – це будівництво. У цьому році невідомо, чи буде воно. Титульні списки не затверджені і на розвиток жодної копійки не буде. Як вижити – не знаю. Зводимо житловий будинок – ще 4 квартири не продано. Виготовлена кошторисна документація на 2,5 млн.грн. для реконструкції спортзалу в гімназії.

Потужність нашої фірми – 2,5-3 млн.грн. можна освоїти. Але з 2000 року ще не було жодного замовлення, більшого за 1 млн.грн. Я розумію, що ми мусимо співпрацювати, і, зрештою, ми потрібні, бо маємо сильний інженерно-технічний персонал, є ліцензія, яка теж коштує немалі гроші.
В.Бенев’ят: Я пропоную заключити договір на ремонт будинку по вул.С.Бандери, 7, а також кінотеатру.

Я.Вацик: - Приймається така пропозиція. Але в місті бажано молодіжне будівництво розвивати, інші райони будують. У Збаражі, наприклад, 16 квартир звели для молодих сімей.

Михайло Гушуватий: - Не маючи техніки, я сьогодні займаюсь будівництвом житла. Звісно, за кошти інвесторів. Завершую спорудження будинку і берусь за інший. Правда, я потратив 4 роки, щоб виготовити документи. Втратив за цей час ще одного інвестора, який пропонував робочі місця для заліщан.

Невдовзі хочемо благоустроїти територію біля будівельного майданчика будинку, замовили грейдер, допоможемо і в місті цією технікою щось підсобити.

В.Бенев’ят: Як функціонує в місті бізнес-середовище?

Василина Кочман, директор міні-пекарні: - У нас працює 10 робітників, забезпечуємо хлібом споживачів району. Випічка найголовнішого продукту на столі – це сезонна справа. Адже у селі люди хліб печуть для своїх родин. У цю пору селяни не зайняті роботою, мають борошно, і це економніше. Кілограм млива коштує 1 грн.90 коп. – а з нього виходить дві хлібини. Але ми маємо клієнтів-покупців на свою продукцію. Печемо булочки дуже смачні – з начинкою і без неї. Їх полюбляють дітки, які перебувають у дитсадочках.

В.Бенев’ят: “Які перспективи на майбутнє?”

- Ми працюємо без кредитів, тому для нас важливо, щоб не подорожчало борошно.

Н.Лисак - член виконкому міськради: “Урожай збіжжя Україна виростила і зібрала, як ніколи. Невже ціни можуть зрости?”

Василина Василівна на це відповіла: «Урожай високий, зате якість борошна – низька внаслідок частих дощів, які пролилися минулоріч. Хоча невідомо, яка ще ціна газу буде. А це все входить у собівартість. Поки що пекарня працює ритмічно, хліб випікаємо і розвозять його по району 5 бусів.

Є конкуренція щодо виготовлення цього продукту: у Заліщиках – 3 пекарні, у Товстому – дві, аналогічні міні-пекарні є в Чорткові, Городенці, а в Заставні – немає. Скажу відверто: це добре, коли є здорова конкуренція. Хліб любить запах людських рук – це душа людини. Тому й розумію, що в Поділлі домашній хліб, хоч і дорогий, але він виготовлений не завдяки автоматичному тістомісу, а руками замішаний, в домашній печі випечений. Але пекарні повинні працювати, бо хліб свіжий потрібен щодня. (Принагідно зауважу: хліб подорожчав на 10 відсотків – авт.)

Солідну фірму представляє в місті Василь Андрусик, хоча зареєстрований в податковій адміністрації як фізична особа, і сплачує податок в сумі 200 грн. «Нічого не вдієш», - мовив головний податківець району, член виконкому міськради Борис Флентей, - таке в нас законодавство. – Сьогодні є підприємці, котрі заробляють по 0,5 млн.грн. і також платять по 200 грн. податку. Це абсурд”.

В.Бенев’ят: “До Василя Дмитровича є прохання.

Перше – хочемо придбати гравій для благоустрою кладовища і, звичайно, на проведення ремонту дороги біля колишньої цегельні, і друге: тут присутні завідуючі двох міських дитсадків – О.Дудар і Є.Головецька, потрібно погодити з ними конструкції дитячих майданчиків, які вже замовлено і заплачено за їх проекти. Ці дитячі майданчики також повинні відчути теплоту душі тих, хто їх буде виготовляти.”

В.Андрусик: “Постараємося для дітей - від душі.”

Економічна і фінансова криза стала іспитом і для торговельної галузі. Про її здобутки і проблеми говорив голова райСТ Микола Харук:

- У нашій системі працює 159 осіб, колись було півтори тисячі. Відкриття суперсучасних «Теко» - це дуже похвально. Але прикро, що за останній час в магазинах відпало 30-40 відсотків покупців.

Минулого року ми заплатили 1 млн.560 тис. податків. Але, на жаль, штрафи нас не покидають. І особливо в цьому відзначаються сільські «Теко». Оперативний контроль приїжджає щомісяця. І фактично найрентабельніші магазини, які дають солідну виручку, терплять штрафні санкції: є випадки, коли за 1 недодану копійку касиром (це може бути помилка навіть автоматична, касова, доводиться платити штраф у сумі тисячу гривень. Це, вважаю, в наш час є приниження людей, а ми повинні дати їм можливість працювати. Ми втрачаємо на робочих місцях компетентних знаючих колег. Заліщицький супермаркет дає оборот у сумі 10 млн.грн. Це похвально. І я апелюю за допомогою до міськради і податкової інспекції.
В.Бенев’ят: Хочеться піти кожному назустріч, якщо люди працюють.

Міський голова поспілкувався з керівником ще однієї міні-пекарні в Заліщиках.

Ігорем Білінським, який працює на «Адріатиці». Тут 15 робітників. Є кондитерський цех. «Найголовніше, - як зізнався Ігор Іванович, - зберегти виробництво і людей, які в нас працюють. Товарооборот на міні-пекарні 1 млн.грн. Реалізація хлібобулочних виробів трішки зменшилась, але трагедії в цьому немає. Ми переконані, що покупець бере той хліб, який смачніший. І прагнемо, щоб він у нас завжди таким був».

Цікава розмова міського голови відбулася того дня з іншими керівниками галузей – В.Ємчуком (РЕМ), І.Городинським (ПМК-5), М.Штогрином (“Укртелеком”), В.Борківським («Заліщикигаз»). Кожен з них керується власною свідомістю, у кожного на виробництві клопоти. В одних досить голосно і боляче звучить проблема скорочення кадрів, в інших – низька енергоємкість, в третіх, по суті, галузь роздержавлена, турбує реконструкція і модернізація підприємств. А звідси – успішна робота кожного, настрій клієнтів-споживачів.

Усі пропозиції, які прозвучали в той день, було б доцільно спрямувати на першочергові дії, на чіткий і лаконічний план. Хоча, допускаю, що багато нюансів цієї розмови – чисто рудимент минулого, можливо й декларативи. А бажано, щоб усі аспекти мовленого, всі пропозиції, зауваження взяти на контроль місцевого органу самоврядування – як обов’язковість до виконання.

Міський голова не цурається цих зустрічей і, віриться, він – на правильному шляху, що засвідчило не тільки розширене засідання при міському голові, а й здобутки у 2008р. Варто, підсумовуючи, сказати про ще один важливий момент: співпраця міської влади з керівниками всіх підприємств, розуміння і особисто В.Бенев’ятом, потреб і вимог часу. А це багато значить.
Ольга ЛИЧУК
Газета "Колос"
{jfusion_discuss 1625}

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus