Фестиваль в Червоному - палітра духу і мистецтва

У той день купалося в життєдайних небесних проміннях сонця і вітру чимало люду. Тут, у мальовничому неповторному Червоному, де в голові паморочиться від ароматів різнотрав’я, спекотний червень зібрав тисячі людей на міжрегіональний фестиваль «Джурин-фест».

Коли б спитав мене хто-небудь, яку музику я любила в ранньому дитинстві, я б сказала, що більше за все мені подобалося слухати спів пташок і дзюрчання води. Це справді музика! Послухайте її та побачите, якою неймовірною чарівністю наділив Бог цей куточок землі нашої!

Але в той день всяк, хто забажав показати своє мистецтво, або просто випробував себе у корисних справах, а ще – в пісні, в танцях - прибув сюди під звуки пташиного співу і шепоту водоспаду. І вирішили показати, хто талановитіший, майстерніший. Ось він, цей духмяний куточок, сонцем обпалений, піснею звеличений, настроями людей підбадьорений – фестиваль «Джурин-фест». Тут витає дух України! Тут, в Червоному – колиска пісень.

Уже перед полуднем сонце добряче припікає, а гостей прибуває сюди звідусіль, з різних куточків України. Чим раз їх було густіше і палаток чимало. Таке відчуття, що час на мить повернувся назад у сиву давнину і ми почули хвилюючу притчу про історію замку, залишки якої збереглися й донині. Сотні майстрів загинули на цьому місці, земля стала червоною. Перед нами наче ожили сторінки минулого, бо спомин нащадки про них зберегли до сьогодення.

Весело гомоніли, підтанцьовували, підспівували провідні аматорські колективи району – танцювальна група народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Дністер» та фольклорні колективи сіл Нирків і Нагоряни.

Зі словами Божого благословення звернулися до багатотисячного народу всечесні отці Олександр – парох української автокефальної церкви, отець Богдан – настоятель української греко-католицької церкви та благочинний української православної церкви Київського патріархату в Тернопільській області отець Михайло.

На сцені – сільський голова Ниркова Іван Безушко та земляк, генерал-полковник міліції Володимир Бедриківський, за підтримки якого і відбувся фестиваль.
«Де б ми не жили, а рідні місця, де ми народилися – наймиліші нашому серцю. – сказав Володимир Володимирович. – Я гордий з того, що маю честь долучитися до творення такого фестивалю, який буде представляти нашу культуру в Україні».

Головною метою фестивалю є утвердження самобутності, неповторності українського села, популяризації кращих надбань пісенної та інструментальної народної творчості, обрядових та звичаєвих традицій не тільки Наддністрянського краю.

Справді, сюди прибули Заслужений Академічний Буковинський ансамбль пісні і танцю (худ.керівник Заслужений працівник культури України А.Кушніренко), народний ансамбль народного танцю «Вихиляс» із Запоріжжя (худ.керівник Г.Пелінюк), дитячий ансамбль танцю «Подолянчик» із Хмельницька (худ.керівник І.Гурєєв) та багато інших колективів із Чортківщини, Борщівщини, фольклорні групи з Івано-Франківської, Чернівецької, Львівської, Рівненської областей.

Дивували своїм хистом і наймолодші виконавці, і вже з досвідом. Пливуть понад краєм пісні українські, запальні танці, звучать троїсті музики. Свято вирує і що не номер – то українська душа, в якій гармонійно поєднуються елементи давніх сільських фестин із сучасними вишуканими проектами.

Якась невидима енергетика, добра аура сповнювала люд, а кожен колектив на сцені відзначався національним стилем, дивовижним хистом, сільським колоритом і багатою, вишуканою вишивкою.

Це, власне, те, що ніколи нас не покидає, чого ми не маємо морального права втратити, загубити чи забути, бо воно вкорінилося в наших генах від батьків-прадідів і завжди підтримується з покоління в покоління.

А поруч із сценою демонструвалися слайди зустрічей головного спонсора цього величного свята Володимира Бедриківського із громадами окремих сіл, колективами, де Володимир Володимирович впродовж року вже зумів не лише побувати, щиро поспілкуватися, не лише пройнятися проблемами окремих родин, а й допомогти багатьом. І це незаперечний факт. Скільки вдячних листів надійшло з цього приводу до редакції! А в них – щирі, зворушливі розповіді про допомогу дітям-інвалідам, стареньким немічним, є вже вагомий благодійний вклад цієї людини в багатьох храмах, каплицях, у медичних закладах. І люди віддячують Володимиру Володимировичу добрим словом, щирою молитвою за його здоров’я.

Його любов до людей одухотворювала в той день і виконавців, і глядачів-гостей. Народ ішов, ішов до цього місця з приємними відчуттями, бо в Червоному це справді було вперше і так велелюдно. Тому сьогоднішнім фестивалем ми віддаємо шану не лише головному спонсору цього дійства, а й піднімаємо дух народу – наша пісня вічна. Здавалося все найкраще, що було приховано здавна в людських душах – вони привезли сюди, в Червоне.

Київ гордився своєю юною виконавицею Марійкою Панчук – чи не наймолодшою учасницею концертної програми – але це був справді талант маленької дівчинки, яка увібрала в себе не тільки дивний чарівний голос, але й гордість за свій рідний край, за батьків, за рідні гори, які наче підковою обрамлюють цю чудову сцену. У вінку дружби поєднали свої серця наші діти із запорізькими, хмельницькими. Це була одна велика родина, із своїми танцями, піснями, костюмами.

Приємно здивували на фестивалі фольклорний гурт із Шипівців і Лисівців (кер.Г.Вербіцька).У такому складі цей колектив вийшов на сцену чи не вперше. А яке гармонійне поєднання голосів, чудовий репертуар. Це бадьорість викликало, дух підносило і не лише в присутніх глядачів. Здається, найбільше почуття гордості за свій колектив був у керівника Ганни Вербіцької, якій вистачає снаги й творчості для такої плідної роботи в сільській культурі.

Інші фольклорні колективи с.Нирків (худ.керівник О.Федірко), гурт с.Зозулинці (кер. В.Салевич), народний аматорський ансамбль “Садківчанка” (кер. М.Попадин),”Любисток” (кер.Г.Навізівська), - це ті колективи, які уособлюють в собі дух народу, бо пісні у їхньому виконанні завжди зворушливі і сприймаються як щось особливо рідне. Аналогічно і молоді виконавці – В.Чернічко, Т.Григорків, М.Грабовецька, дует «Барви» у складі Марійки та Романа Калинич, квартет «Мальви» будинку дитячої та юнацької творчості (кер.Л.Іліщук), Ілона Задвірна, танцювальні колективи «Первоцвіт» Заліщицької гімназії (кер.З.Щмиглик та Л.Вилка), дитячий фольклорний гурт із Колодрібки (кер.Г.Тимчук), дует у складі Андріани та Роксолани Миронюків. То гордість нашого краю. А юні зіроньки, які засяяли у Дністровому небосхилі - це майбутнє нашої української культури.

А про що говорять назви «Подільські ковалі», «Роксоланин козачок», «Подільський обрядовий танок» - це також з нашого родинного дерева. І оволодівши ними, молода людина убережеться від багатьох сумнівних кроків, аби не вписати принизливий рядок в історію свого роду.

Сільські ради нашого району привезли на фестиваль свої традиції, пісні, приповідки, а господині приготували смачні давні українські страви: вареники, пампушки, рибна юшка, коржі з маком, завиванці й інші традиційні блюда, якими залюбки частували всіх охочих і бажаючих.

У містечку майстрів представляли вироби народних умільців, художників, писанкарів, вишивальниць.

Скільки було вишиваних сорочок, блузок з Косова, Івано-Франківська, Яремча! Очі розбігалися від неймовірно чудових узорів – на сучасний манер і давніх.
Родзинкою свята став виступ відомих гуртів «Тік» і «Тартак», народного артиста України Мар’яна Гаденка, заслуженого артиста України Віктора Павліка, співачок Юлії Мартинової і Тетяни Кисляк.

На розлогому плато каньйону Володимир Бедриківський, Мар’ян Гаденко і заввідділом культури і туризму РДА Оксана Безушко запалили традиційну ватру дружби, як символ єднання і гостинності організаторів свята.

У викладеному вище я, можливо, десь в чомусь і суб’єктивна, але ось що сказали про зміст і форму цього свята сільські голови:

Михайло Росяк із Городка:
- Я особливо люблю українську пісню. Завжди співаю і на сільських заходах, і на районних. Тому радий тут перебувати зі своїми колегами-односельчанами. Тут справді витає український дух. І легенда, яку озвучила на початку дійства Г.Навізівська за участю народного театру (кер.Я.Гнатишин) про Червоне ожила у «Джурин-фесті» і дала нове життя, яке, хочу вірити, збережеться й надалі в наших традиціях.

Степан Гуцуляк із Добрівлян:
- Величне дійство, тисячі народу, гарний настрій в усіх. У мене воно асоціюється із нашим сільським святом «Купальська мелодія Добрівлян». Звичайно, за масштабами воно менше, але за духом і значимістю – вони подібні. Я в захопленні від цієї події.
Ольга Вівчар – учасниця фольклорного гурту із Зозулинців:
- Надзвичайно гарне дійство у цій унікальній природній перлині – Червоному. Мені імпонує те, що популяризують українську пісню, традиції і що важливо – дали можливість організатори фестивалю проявитися на ньому юним виконавцям – нашому майбутньому, і показатися трішки старшим сільським артистам.

* * *

А наступного дня, в неділю, свято продовжувалось. Ізюминкою його став виступ гумориста Гриця Драпака, який веселив народ досхочу. Яскраві враження, позитивні емоції, гарний настрій на цілий рік сповна реалізують ті, хто виніс для себе звідси дух український, дух народний.

Ольга Личук
Світлини Ігоря Іванського

Газета "Колос", №51-52 від 22 червня 2012 року

Читайте також

Новини Заліщик в Інтернеті

Пошук

Система Orphus