18. Перебудовні процеси. Незалежність України.

Село Нагоряни на межі століть і тисячоліть

З 1985 року з приходом в СРСР до влади М.Горбачова розпочалися, в тому числі і в Україні, так звані перебудовні процеси. Вони торкнулися усіх сфер життя держави і народу.

Під впливом подій, що розгорталися, навіть найлояльніші громадяни засумнівалися у цінностях системи, в якій вони жили. Уже тоді та й пізніше можна було почути від представників молодого покоління докори старшим: “Ви, мовляв, старші працювали на радянську владу…” Так, на неї працювали усі, починаючи з дитячого віку і до глибокої старості. Але це була трагедія покоління, а не його вибір…

З кожним днем зростала громадсько-політична активність українців. Виникають неформальні громадські організації, які восени 1989 року об’єднались у Народний рух України за перебудову (згодом Рух).

Восени того року була створена районна організаці Руху. Осередки створювалися у кожному селі. У Нагорянах першим головою Руху став Ілько Коханюк. Щоб посилити свій вплив Рух звернувся до таких форм як мітинги, демонстрації. Перший великий мітинг у районі відбувся у Заліщиках біля Будинку культури 14 січня 1990 року, в якому взяли участь і активісти Нагорян.

А далі мітинги і демонстрації відбувалися у селах з нагоди визначних дат історії України, перезахоронень та відкриття пам’ятників учасникам національно–визвольних змагань. Відроджувались релігійні громади, відкривалися церкви. У цих заходах брала участь громадськість села Нагоряни.

Перед мікрофоном першого мітингу у Заліщиках 14 січня 1990 року представник обласної оранізації Руху. Зліва від виступаючого міський голова В. Дрозд, справа - голова районної організації народного Руху Л. Рудько.

Важливою подією на шляху незалежності України став людський ланцюг у роковин Злуки УНР і ЗУНР, що протягнувся від Львова до Києва 21–22 січня 1990 року, в якому брали участь багато наших краян.

Відбувалися радикальні зміни і на інших ділянках. Проявилися вони у релігійному житті. 26 січня 1990 року греко–католицька ієрархія скликала синод, який проголосив легалізацію української греко–католицької церкви і висунув вимогу повернення її майна. Навесні 1990 року відновилась автокефальна православна церква. Це привело до розколу громад у багатьох селах Західної України. Не обійшла ця ситуація і віруючих у Нагорянах, про що йдеться в одному з попередніх розділів.

У березні 1990 року відбулися перші порівняно вільні вибори до Верховної Ради України та до місцевих Рад. Для обрання вперше вже було по кілька кандидатів на округ.
З кожним днем комуністи втрачали свої позиції, починаючи з верхніх ешелонів. Верховна рада України (липень, 1990 р.) скасувала статтю в Конституції УРСР про керівну і спрямовуючу роль КПРС, КПУ. Тисячі членів партії почали залишати її ряди. Народ відчував звільнення від рабства комуністичної ідеології. Протягом року не стало парторганізації і в колгоспі «17 вересня».

16 липня 1990 року у Верховній раді була прийнята Декларація про державний суверенітет України. Політичні процеси відбувалися з блискавичною швидкістю. Відчувалось відродження національної самосвідомості. Велике національне піднесення охопило і мешканців села Нагоряни. Але найбіш важливим було поступове зникнення психології страху, яка колись дозволяла меншості тероризувати більшість.

З Москви не припинялись ініціативи: то про новий союзний договір, то про ще якісь новації для утримання СРСР, який розпадався на очах. У Москві 19 серпня 1991 року спроба перевороту зазнала поразки і це означало, що фундаментальні підвалини радянського режиму перестали існувати. І Україна зробила перший крок, який промовисто підкреслив це: 24 серпня 1991 року республіканський парламент майже одностайно прийняв Акт про незалежність України.

Наростаюча неприязнь народу до партії викликала демонтажі численних пам’ятників Леніну у Західній Україні. 28 серпня 1991 року сесія Заліщицької міської ради на пропозицію районної організації Руху ухвалила рішення про демонтаж пам’ятників Леніну і чекістам у Заліщиках. Того дня вони були зняті.

Усі галузі, в тому числі і сільське господарство, охопила економічна криза. Пусті полиці зустрічали роздратованих споживачів. Знецінювались радянські карбованці. Постало питання про вихід з «рубльової зони».

У 1992 році були введені купони–грошова одиниця для України. У 1995 році найменшою купюрою була купюра номіналом в одну тисячу купоно–карбованців. Були купюри 10, 20, 50, 100, 200, 500 тисяч, 1 мільйон. Коробка сірників коштувала 5-6 тисяч купоно-карбованців. З 1995 року була запроваджена нова грошова одиниця-гривня.

Держава не могла уже надавати колгоспам фінансову підтримку. Вони на очах занепадали. Зростала заборгованість в оплаті праці людям. По кілька місяців не отримували пенсій пенсіонери.

Розпочалися процеси реформування відносин на селі (розпаювання колгоспної землі, майна). У лютому 1992 року колгосп «17 вересня» був перетворений на селянську спілку «Вільна Україна». Керівниками її були О.Мальований, Й.Свірський, Борис Николяк. А далі пішли процеси роз’єднання селянської спілки. У Нагорянах було утворено два господарства: «Надія (Богдан Николяк) і «Мрія» (Йосип Свірський). Їм люди віддали в оренду свої земельні частки (паї).

Згідно положень про розпаювання колишньої колгоспної землі право на земельний пай у Нагорянах отримали 438 чоловік. Розмір паю на члена колгоспу становив 1,4 га. Окремі сім’Ї одержали по 5 і більше гектарів землі у приватну власність. Через кілька років власниками паїв були вироблені Державні акти на право власноті на земельну ділянку. У розпорядженні сільради була земля для фермерів (хто бажав ним стати) і резервна.

За інформацією газети «Колос» (16 вересня 2000 р.) уже кілька років колишні колгоспники Нагорян, Ниркова не отримували «живих грошей». У кращому випадку зарплату видавали зерном чи іншими продуктами, товарами (навіть горілкою). Так було в усіх галузях (вчителі, медики і т.д.). У Нагорянах у 2000 році на один пай люди отримали 1,5 ц ячменю. Такий стан був у більшості сіл району.

Одночасно було розпайовано і колгоспне майно. Однак багато будівель було знищено. Під час цих процесів окремі колишні колгоспники (механізатори) придбали інвентар, техніку. З кожним роком її кількість у селі зростала. Якщо у 1996 році в Нагорянах було 5-6 власних тракторів, то у 2007 році у власності селян було 12 тракторів різних марок, шість причепів, два комбайни, три вантажні автомашини і багато іншої сільськогосподарської техніки. У селянських господарствах на цей час було 26 коней.
У приватній спілці пайовиків (ПСП) «Надія» (керівник Б.М.Николяк) на кінець 2007 року було 138 га землі, з яких – 58 гектарів фермерської, решта – земля сільських пайовиків,якувонивіддаливоренду за відповідню угодою.

390 гектарів пайової землі селян взяло в оренду приватне підприємство «Агрополіс», яке має в оренді земельні паї і в інших селах району. 20 власників паїв самостійно обробляють свою землю, використовуючи відповідний інвентар, техніку.

Великим благом для села стала його газифікація. Підвідний газопровід до села був прокладений ще на початку 90 –х років. Посильну участь у його спорудженні взяли колгоспи Ниркова, Устечко. А далі через безгрошів’я процес зупинився. І зрушився лише на початку 2000 року, коли частково було виділено кошти з районного бюджету.

П.Забчук на газопроводі

А ще до цієї справи прилучилися місцеві фермерські господарства «Надія» та «Мрія». Газифікацію села проводила Заліщицька ПМК-5, в якій зварювальником довгі роки працює висококласний спеціаліст Павло Забчук з Нагорян.

30 грудня 2000 року стало для селян справжнім святом: Нагоряни були 12 населним пунктом району, який отримав природній газ. Того дня голубий вогник запалав ув оселях С.Мальованого, М.Забчука, Д.Тухліновича.

Освячення пуску газу у Нагорянах 30 грудня 2000 року. Зліва направо: сільский голова М.Гасин, перший заступник голови райдержадміністрації В.Дрозд, керівник господарства «Надія» Б.Николяк, нач.ПМК-5 І. Городинський, голова районної держадміністрації С. Кобіс, отці місцевих парафій Михайло та Олександр, нач.райгазу Я. Опалко, керівник господарства «Мрія» Й.Свірський, гол. інженер райгазу В.Борківський.

Протягом наступного року за кошти громадян селом було прокладено понад 6 кілометрів газопроводу і газифіковано 128 будинків. Решта осель користуються балонним газом.

За даними Нирківської сільської ради на початок 2007 року у Нагорянах нараховувалось 202 двори, в них мешкало 215 сімей. У селі проживало 604 особи. З них: 292 працездатних, школярів від 6 до 16 років – 59, дітей до 6 років - 28, молоді від 16 до 30 років - 121 особа.

У селі проживало 7 сімей, в яких є троє і більше дітей, а також 19 одиноких людей похилого віку. У 2004 році в селі народилдось 16 дітей померло 36 людей. За 2006 рік з села виїхало 6 осіб. В селі відчувається постійний рух людей: одні приїжджають з роботи, інші–виїжджають на тичасову роботу за межі села.

Постійну роботу у селі мали 33 особи, в тому числі 12 чоловіків і 21 жінка. Серед них: у сільському господарстві працювало 12 осіб, у торгівлі - 3, соціальній сфері (освіта, медицина,культура) -13, в інших галузях - 3 особи. У службі зайнятості зареєстровано 18 осіб, з них - 10 жінок, 8 чоловіків.

На початок нового століття в основному стали регулярно виплачуватись і зростати зарплати, пенсії. За даними песійного Фондку у районі в Нагорянах в останні роки такою була динаміка пенсіного забезпечення:
Роки               Проживало               Місячна
на 1.01              пенсіонерів            виплата (грн.)
2002                        208                      22130
2003                        203                      22109
2004                        199                      24387
2005                        199                      59078
2006                        191                      69640
2007                        181                      73926
2008                       180                       99135

Середньомісячна пенсія на початок 2008 року нагорянських пенсіонерів становила в межах 100 доларів(1 амер. дол. -5,05 грн.).

Мешканці села станом на 1 січня 2007 р. утримували у своїх господарствах 290 свиней, 282 голови великої рогатої худоби, в тому числі 142 корови, 123 бджолосім’ї. 23 мешканці мають власні легкові автомобілі.

У Нагорянах більше 30 житлових будинків пустують. 16 сімей мають телефони. В останні роки набув поширення мобільний зв’язок. Окремі сім’ї мають по 2-3 мобільні телефони. У побут людей ввійшли новітні телевізори, відеотехніка. Кілька сімей користуються комп’ютерами.

На межі століть і тисячоліть на долю нагорянців, як і всіх селян, випали великі випробування. Поволі відходить ейфорія, пов’язана із здобуттям незалежності. Наступили реальні нелегкі будні. Велика кількість людей у пошуках роботи тимчасово або й на зовсім покидають насиджені місця і їх можна зустріти далеко за межами України.

Для наших людей за радянських часів подорож за кордон, навіть до родичів,вдавалась нелегко. Наприкінці 80-х років вперше були відкриті кордони практично для всіх людей: для туристичних чи комерційних подорожей, на роботу. Наші громадяни побачили справжній достаток у людей, які жили при капіталізмі, яким лякали нас десятки літ.

У 2007 році понад 40 мешканців (в основному жінки) Нагорян працювали у Росії, Польщі, Чехії, Греції, Італії, Ізраїлі, Данії, Англії, Португалії та інших країнах. Більше десяти молодих людей уже за роки незалежності України виїхали на постійне місце проживання у країни Європи та Америки.