2. У глибинах рідної землі
пливе історія твоя…

Селилися люди у наших краях з давніх часів. Про це сьогодні засвідчують розкопані матеріальні пам’ятки минувшини. Щедра природа, родюча земля, багато сонця і тепла, достатня кількість опадів, помірний клімат, незліченні природні дари лісів, вод сприяли заселенню нашого краю різними племенами багато тисяч років тому.

Як засвідчують археологічні знахідки, територія сучасного нашого району була заселена ще в кам’яну добу /100-38 тис. років тому/. Однак глибинні тисячоліття тієї історії вивчені в нашому краї дуже мало, хоча дослідження пам’яток старовини проводилося на території нашого району ще у 70-х роках ХІХ століття. Вели їх українські, польські й австрійські вчені-археологи, які робили розкопки у багатьох селах по Дністру, на берегах Джурина і знайшли чимало знарядь, предметів, які засвідчують про спосіб життя людей, що населяли цей край із прадавніх часів.

Уламок бивня мамонта, знайдений у Поросячці (80–ті роки).

У Заліщицькому краєзнавчому музеї зберігається уламок бивня мамонта, знайдений 20 років тому у Поросячці при будівництві гіпсового заводу. Ось як про цю знахідку писав у газеті “Колос” 9 серпня 1985 року директор Заліщицького краєзнавчого музею Василь Олійник: “У кар’єрі неподалік потоку Поросячка на глибині 4,5 метра від поверхні грунту, знайдено частину скелета мамонта. Видобув кості вимерлої тварини з товщі лесового суглинку, що перекриває гіпси, бульдозерист Степан Забчук. Остеологічній матеріал складається з двох уламків бивня, двох зубів, фрагмента лопатки і ребра. За розмірами найбільшим був бивень. Подібні знахідки виявлені і в інших місцях нашого району…”.

Ці тварини вимерли багато тисяч років тому. А унікальна знахідка свідчить про величезні природні зміни глибокої давнини. Дуже багато пам’яток старовини знаходять археологи у наших краях із часів трипільської культури (5-2 тисячоліття до нашої ери). Вчені назвали цю культуру трипільською за назвою села під Києвом, де було вперше знайдено її сліди.

Понад 100 років археологи досліджують розкопки трипільського селища біля Кошилівців, яке відносять до ІІІ тисячоліття до нашої ери. Тут виявлено велику кількість крем’яного й кісткового знаряддя праці, залишки багатьох наземних хат, поховання тощо. У Торському, Товстому, Ворвулинцях, Слобідці та інших селах розкопано гробниці, а також знайдено глиняні ложки, кістяні, кам’яні та мідні знаряддя праці, срібні прикраси.

Слобідська гробниця, яку розкопано у 2001 році за кількістю похованих у ній людей (9 скелетів) є другою за величиною в Україні. Багато розкопок на території району у наш час проводиться під керівництвом директора Заліщицького краєзнавчого музею В.І.Олійника, в тому числі і в Червоному, де археологам давно відоме трипільське поселення.

У Нагорянах розкопок не проводилося, але про один факт варто нагадати. Це було на початку 60-х років минулого століття. Учень п’ятого класу Павло Забчук із Нагорян приніс у школу знайдений ним на полі в урочищі Під говдами крем’яний наконечник, яких немало можна побачити в музеях між експонатами кам’яної доби. Місце цієї знахідки - не випадкове. Тут уже в пізніші віки існувало поселення, про яке ми ще згадаємо.
Чимало бронзових, залізних знарядь праці, предметів побуту,елементів зброї, монет пізніших часів (ІІІ-І тис.до н.е.) розкопано археологами у навколишніх селах, які вказують на переселення різних племен на Поділля, дальший розвиток землеробства, розширення торгових зв’язків наших предків із Закарпаттям, грецькими містами Причорномор’я.

З ранньослов’янської (перші століття нашої ери) та княжої доби(800-1340 рр.) чи доби Київської Русі на теренах західного Поділля ще мало віднайдено пам’яток старовини. Це був час великих змін, коли в Україні з ранньослов’янських родових угруповань організовувалися літописні племена, що згодом злились в один український народ.

У літописі Нестора говориться про те, що союзи східнослов’янських племен або князівства внаслідок багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів занепадали. Найдовше існувала держава полян у Києві. Літопис виводить її від антського князя Кия і його братів, які започаткували(VI ст.) династію київських князів Києвичів.

У 882 році новгородський князь Олег здійснив похід на Київ, убив князів Аскольда і Діра і разом із варязьким ватажком Рюриком, який княжив у Новгороді, створив князівську династію Рюриковичів, що правили київською державою з ІХ по ХV століття. Князь Володимир Великий у кінці Х на початку ХІ ст. внаслідок походів повернув усі етнічні землі на заході, в тому числі Наддністров’я до України–Руси.

Про участь мешканців Подністров’я у політичному житті Київської держави свідчить обрядова творчість (колядки, щедрівки), в яких зображується спільна участь наддністрянців разом із східними братами у походах на Візантію, які спускалися вниз по Дністру в Чорне море, де з’єднувалися з основними силами князівського війська і разом йшли на Царгород. До таких висновків приходять учені, аналізуючи текст колядки, яка записана в Галичині В.Гнатюком (Колядки і щедрівки. К. 1965р.), де описана підготовка князя до походу:
А в неділю пораненьку готуймося на війноньку,
Бо князь бояр забирає та в Царгород відправляє.

А в іншій колядці з цієї книжки йдеться про набір князівської дружини з простого народу.

Найбільш помітні на території нашого краю пам’ятки старовини княжої доби – це городища, валами та ровами укріплеі поселення, які збереглися у багатьох селах Заліщицького району. На жаль, вони дуже мало досліджені.

Другу велику групу пам’яток княжої доби становлять погребища-цвинтарі, які досліджувались у ряді сіл нашого району. Матеріали цих розкопок зберігаються у Заліщицькому краєзнавчому музеї. Чимало таємниць із минулого краю зберігає у своїх глибинах червоногородська земля.

Гостинець